Перше "Р" – освітня послуг. Уперше дано визначення, що це специфічний товар, який формує в процесі навчання світогляд, цінності людини та задовольняє її потребу в придбанні певних знань, умінь і навичок для їхнього подальшого використання в професійній діяльності.
Маркетингова орієнтація навчального закладу означає, що виробляються в основному ті освітні послуги, які користуються і будуть користуватися попитом на ринку. Асортимент навчальних програм досить широкий і інтенсивно оновлюється з урахуванням вимог суспільства.
Відповідно процеси і технологи надання освітніх послуг гнучкі, легко переналагоджувані за принципом широти і відновлення асортименту.
ВНЗ є виробником навчальних програм, які пропонуються на ринку освітніх послуг і товарів і з якими він виходить на ринок праці, але вже опосередковано через своїх випускників (молодих спеціалістів, котрі є товаром). Вони як споживачі освітніх товарів ВНЗ набули знання, вміння і навички, що характеризують їх якість як товару у вигляді робочої скли, яка продається підприємствам, організаціям, фірмам та іншим роботодавцям.
Друге „Р” – ціна. Ціноутворення є ключовим елементом маркетингового комплексу. Ціни на освітні послуги і формуються під впливом активності конкурентів, величини 11 динаміки платоспроможного попиту. При цьому стрижневим компонентом цінової політики навчального закладу є не сама по собі ціна продажу освітніх послуг, а співвідношення між величинами прогнозованого ефекту і необхідних додаткових витрат споживачів на використання, споживання послуг, включаючи і процеси їхнього засвоєння (принцип орієнтації ціни на попит, конкурентів і ціну споживання). Він включає два компоненти – собівартість і ціноутворення: спочатку калькулюються реальні витрати на забезпечення освітніх послуг, потім визначається ціна, яку повинен сплатити споживач. Ринковий підхід до ціноутворення на освітні послуги зменшує актуальність розрахунку ціни, виходячи з собівартості послуг. Визначальними чинниками ціноутворення стають перспективні вигоди та ефект від результатів навчання і витрати, включаючи вартість створенні, умов для реалізації освітнього потенціалу (тобто ціна споживання освітніх послуг, що розглядаються з точки зору ефективності інвестицій в „людський капітал"). Ці інвестиції націлені на приріст особистісної і соціальної цінності людини.
Існує економіко-математична модель ціни споживання освіти їх послуг. У числі найважливіших змінних розглядаються:
• період старіння знань – життєвий цикл освітніх послуг,
• тривалість навчання – термін надання ОП;
• показники виграшу втрат споживачами ОП за час навчання;
• показники витрат навчального закладу, включаючи заробітну плату, умовно-постійні витрати, мінімально припустимий рівень рентабельності;
• поправочні коефіцієнти, що враховують тривалість періоду адаптації фахівця, який отримав освіту на виробництві й усереднену ефективність його праці в цей період.
Період старіння знань і період тривалості навчання запропоновано розглядати диференційовано стосовно до старіння знань окремо по модулях гуманітарної, фундаментальної, комп'ютерної, професійно орієнтованої підготовки, у т.ч. з урахуванням різних пропорцій часу кожного модуля навчання на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях підготовки (бакалавра, спеціаліста і магістра). Відповідно запропоноване диференціювати джерела оплати наданих послуг з урахуванням можливостей їхнього використання різними споживачами.
Так, витрати на комп'ютерну, професійно орієнтовану підготовку пропонується розглядати як капіталізовані вкладення підприємства, які можуть відновлюватися через механізм амортизаційних виплат.
Для кінцевого споживача освітніх послуг (особистості, що навчається) – у ціну споживання освітніх послуг, поряд з індивідуальними витратами на розкриття свого потенціалу безпосередньо на роботі, входять витрати на транспортні послуги, житло, навчальну літературу і т.п. З урахуванням цього, провідним економічним критерієм оцінки перспективності рішення про придбання освітніх послуг може виступити індивідуальний економічний ефект від інвестицій в освіту.
Трете "Р" – розподіл освітніх послуг як процес, за допомогою якого навчальні заклади просувають свої освітні послуги до цільових сегментів ринку. Канал розподілу навчального закладу – це спосіб наданій освітніх послуг та шлях, яким вони рухаються від закладу освіти до споживача. При продажі освітніх послуг використовується принцип децентралізованого цільового розподілу.
Четверте "Р" – комунікації. Комунікаційна діяльність спрямовується навчальними закладами на конкретні цільові групи споживачів, можливих посередників. Проблеми комунікацій в маркетингу далеко виходять за рамки питань реклами. Саме в освіті на перший план виходять комунікації в формі особистих контактів: адже сам освітній процес – це завжди спілкування особистостей.
Цілеспрямоване використання технології, прямого продажу особливо ефективне, якщо на ринок просуваються максимально індивідуалізовані освітні послуги. Автором досліджено, що саме технологія прямого продажу, базуючись на безпосередньому і живому взаємному стажуванні, дозволяє виявити і скоректувати індивідуальну придатність освітніх послуг, сприяє становленню різноманітних доброзичливих відносин між навчальним закладом і можливим споживачем, найбільш відчутно спонукає останнього до позитивної реакції у відповідь. І, нарешті, найголовніше: особистий продаж, що дозволяє перейти від стратегії агресивного „діроштовхування" готових освітніх послуг на ринок до стратегії залучення споживачів до них, формування попиту. На жаль, саме прямий продаж освітніх послуг – досить слабка, невідпрацьована ланка в системі комунікацій на українському ринку.
Досліджено, що маркетинг освітніх послуг вимагає ще трьох додаткових елементів. Значення першого елемента – викладачів і обслуговуючого персоналу НЗ – не обмежується їхньою кваліфікацією і професіоналізмом. З точки зору маркетингу не менш важлива їхня поведінка поза навчальним закладом: доброзичливий стиль спілкування з учнями, студентами, чемність з їх батьками та іншими групами споживачів.
Другий елемент – матеріально-технічне забезпечення (МТЗ). Коли учні, студенти, батьки оцінюють корпуси, чистоту приміщень, інтер'єр, наявність аудиторій та обладнання їх комп'ютерами, технічними засобами навчання та меблями, забезпеченість студентів гуртожитком. Тобто МТЗ є невід'ємною частиною послуг, що надаються і допомагають у залученні цільової аудитори.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування маркетингового комплексу для навчальних закладів "4Р": освітня послуга, ціна, розподіл, комунікації.“ на сторінці 1. Приємного читання.
