Виходячи з теоретичних положень про поняття "стиль керівництва", а також з емпіричних джерел вивчення стилю керівників освітянських закладів, ми розробили модель співвідношення джерел та чинників, які впливають на формування та вдосконалення стилю керівництва установою освіти. У загальному вигляді джерелами стилю є особистість керівника (інтегральна індивідуальність) та його управлінська діяльність. Без цих джерел феномену стилю взагалі не буде.
Що ж до об'єктивних чинників, то вони діють як певний комплекс соціально-нормативних вимог до освіти. Так, переважний для більшості установ стиль керівництва є типовим для даного періоду розвитку суспільства. Наприклад, для тоталітарного режиму характерним був командно-адміністративний стиль, що зумовлювало відповідний підбір "командирів виробництва".
Нині, в умовах загальної демократизації та гуманізації суспільства, до стилю керівництва в будь-якому колективі ставляться нові вимоги. Установи освіти набули більшої демократичності та відкритості, наблизилися до реалій життя, а це потребує відповідних якостей керівника.
На формування стилю керівництва кожної окремої установи освіти (міністерства, обласного управління, районного відділу, школи, дошкільного закладу тощо) впливають також особливості стилю керівної організації: міністерства – для обласного управління, обласного управління – для районного (міського) відділу освіти, районного (міського) відділу – для школи, позашкільної дошкільної установи. Цей чинник діє і сьогодні, коли відбувається децентралізація управління освіти.
Особливу групу об'єктивних чинників становлять вимоги до управлінської діяльності в плані оптимізації загально управлінських та цільових функцій керівництва. Ці чинники є зовнішньо об'єктивними щодо стилю керівництва, тобто вони зумовлюють ті риси стилю, які є загальними для всіх освітянських установ.
Суб'єктивними чинниками, що впливають на стиль керівництва, є такі:
• психофізіологічні та особистісні якості керівника колективу;
• психофізіологічні та особистісні особливості підлеглих – вікові, статеві, особливості темпераменту, морально-вольові якості, характер, потреби тощо;
• соціально-психологічні особливості колективу: морально-психологічний клімат, згуртованість, підготовка до праці, ціннісно- орієнтаційна єдність, дисциплінованість, рівень суспільної думки тощо;
• компетентність керівника, тобто та якість його особистості, що допомагає свідомо виробляти найкращий стиль керівництва на основі досвіду, знання науки управління, психолого-педагогічної озброєності, наукового та загальнокультурного світогляду;
• обізнаність керівника з особливостями колективу, яким він керує, що допомагає обрати стиль керівництва, який найкраще відповідає конкретним умовам праці колективу та керівника.
Індивідуальний стиль керівництва
Описані стилі керівництва є основними, але не єдиними. Враховуючи те, що структура стилю керівництва досить складна і включає, як уже відзначалося, понад двадцять параметрів, котрі стосуються управлінської діяльності і об'єднані в шість основних блоків, а також те, що кожен із компонентів стилю (або принаймні кожен з основних його блоків) може мати одне з названих вище спрямувань (демократичне, авторитарне та ліберальне), у реальному управлінському житті можна спостерігати велику кількість стилів керівництва, яка створюється поєднанням основних та другорядних параметрів стилю, а також залежить від ступеня їх практичного вияву. Кожен із таких стилів є унікальною, неповторною, своєрідною, цілісною системою методів, способів, прийомів керівництва, яка становить індивідуальний стиль керівництва і суттєво відрізняє одного керівника від іншого.
Індивідуальний стиль керівництва за своєю структурою є інтегрованою, ієрархічно побудованою системою, що в ній один або кілька компонентів є провідними, домінантними, а інші – субдомінантними. Провідні, домінантні компоненти стилю і визначають "почерк", "обличчя" стилю (його демократичність, авторитарність, ліберальність). Аналізуючи індивідуальний стиль керівництва як відносно стійку систему, слід урахувати і те, що стиль характеризується певною гнучкістю, що виявляється, зокрема, в тому, що залежно від конкретних управлінських ситуацій, у які потрапляє керівник, ті чи інші компоненти стилю можуть виступати на передній план, допомагаючи керівникові адаптувати себе і свою діяльність до конкретних умов життєдіяльності колективу. Водночас можна стверджувати, шо провідні елементи стилю все ж визначають основну стратегію взаємодії керівника з колективом, "цементують" основу стилю.
Цікавими є міркування щодо керівництва українського економіста, доктора економічних наук Валерія Терещенка. Він, на основі вивченого та власного досвіду керівництва, виділив десять якостей людини культурної, ефективної управлінської праці.
Перша якість: будь завжди керівником, а не погоничем. Відмінність між стилем роботи керівника та "погонича" за В. Терещенком полягала в наступному. Дійсний керівник вчить своїх підлеглих, не підкреслюючи своїх знань; ніколи не шукає винуватих у недоліках, а старається виправляти їх; завжди достатньо інформує свій колектив; уміє зацікавити людей роботою. "Погонич" же діє принципово іншими методами.
Друга якість: впевненість у собі. Це віра керівника у свої сили, у здатність виконати покладені на нього обов'язки.
Третя якість: суворість та вимогливість. Керівник повинен поєднувати в собі доброту з певною суворістю, яка пов'язана з дисципліною праці. В.Терещенко вважає, що не існує більшого зла для організації, як відсутність дисципліни.
Четверта якість: завжди критикуй своїх підлеглих позитивно. Будь- яка критика повинна обов'язково закінчуватися позитивними настановами. Тоді вона досягне мети.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті“ на сторінці 1. Приємного читання.
