Сьогодні в Україні дистанційна освіта через Інтернет набуває все більшого поширення. Вона має своїх прибічників і противників, свої позитивні і негативні сторони. Але як форма отримання знань, як технологія навчання, як елемент очного чи заочного навчання вона повинна мати місце. Адже це сприяє диверсифікації* та демократизації навчання, про що зазначено у Всесвітній декларації про вищу освіту для XXI століття: підходи і практичні заходи (1998 р.): "нові інформаційні технології відкривають можливості для оновлення змісту навчання і методів викладання, а також для розширення доступу до вищої освіти".
У зв'язку із суспільними процесами інформатизації та глобалізації суспільства, відбувається модернізація вищої школи, яка тісно пов'язана із підготовкою науково-педагогічних кадрів, від наукової та професійно- педагогічної компетентності яких залежить формування нових поколінь спеціалістів. Вітчизняною науково-педагогічною думкою накопичено значний досвід підготовки викладачів через аспірантуру, докторантуру, факультети підвищення кваліфікації, стажування. На проблемі удосконалення професійної підготовки викладачів вищої школи наголошується у документах ЮНЕСКО. У доповіді ЮНЕСКО "До суспільства знань" (2005) зазначається, що масштабність освітніх завдань вимагає належного рівня підготовки викладача як в галузі науково- технічних і гносеологічних новацій, які стосуються безпосередньо дисциплін, що ними викладаються, так і в самих педагогічних процесах. Навчання викладачів має, таким чином, виходити за рамки викладання дисципліни: вивчення нових технологій, а також аналіз способів забезпечення мотивації учнів повинні складати невід'ємну частину даного процесу. Іншими словами, мова йде не стільки про придбання технічних навичок, скільки про формування здатності проводити вибір серед постійно зростаючої пропозиції навчальних посібників та навчальних комп'ютерних програм.
Формування здатності до самоорганізації у навчальній і професійній діяльності, до саморозвитку та самовдосконалення, до навчання протягом усього життя стає ціннісним орієнтиром освіти. Це, у свою чергу, вимагає змін у вищій школі, що пов'язані з пошуками нових підходів до професійної підготовки фахівця, форм організації навчального процесу та перебудовою змісту вищої освіти. Проблема у формуванні викладача, професійна підготовка якого відповідатиме сучасним запитам суспільства, є серйозним викликом системі освіти.
Суспільство потребує фахівців у галузі освіти, які не тільки мають необхідну компетенцію для успішної педагогічної діяльності, але і здатних оновлювати сферу професійної діяльності. Зміни в педагогічній професії природним чином знаходять своє відображення в професійній освіті викладача вищої школи. Сучасна освіта націлена на інтенсифікацію освіти: за мінімальний час необхідно надати максимум інформації. У рамках існуючих навчальних планів це можливо, лише спираючись на самостійну роботу студентів, яка може ефективно здійснюватися на основі інформаційних технологій, а для віддалених від місця навчання студентів – на основі дистанційних форм здобуття освіти.
Отже, виникає потреба у підготовці викладачів не лише у плані використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, а й у професійній підготовці викладачів для дистанційного навчання – тьюторів.
Розробка теоретико-концептуальних основ побудови, практична реалізація моделі підготовки викладачів вищої школи та проектування маршрутів професійної підготовки до здійснення дистанційного навчання повинні спиратися на наступні ідеї:
• 1. Професійна підготовка викладачів вищої школи інноваційним технологіям дистанційного навчання, що відображає в собі специфіку сучасної професійної освіти, може внести істотний внесок в їх професійну підготовку.
• 2. Розробку та реалізацію професійної підготовки викладачів вищої школи необхідно проводити з урахуванням основних аспектів дистанційного навчання: технічного, психолого-педагогічного, соціального, економічного, з урахуванням особливостей проектування тренінгових програм для викладачів і студентів, особистісної орієнтації і досягнень викладачів вищої школи, а також з урахуванням оперативної та індивідуально спрямованої діагностики та корекції їх підготовки.
• 3. Продуктивність функціонування професійної підготовки викладачів вищої школи забезпечується реалізацією сукупності умов, які сприяють включенню викладачів в активну, різноманітну навчальну діяльність у режимі реального часу.
• 4. Результативність використання професійної підготовки викладачів вищої школи може бути визначена за допомогою спеціально розроблених механізмів моніторингу якості в процесі професійної підготовки викладачів.
Вищі навчальні заклади мають організовувати професійну підготовку або підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу до викладання у новому інформаційно-освітньому середовищі, яким виступає система дистанційного навчання, а також персоналу вищого навчального закладу до роботи в умовах дистанційної освіти.
Питання підготовки викладачів дистанційного навчання розглядається в роботах А.А. Андреева, X. Беккера, Р. Бергера, В.Ю. Викова, В.М. Кухаренка, Г.С. Молодих. В.М. Кухаренко, Н.Г. Сиротенко. Вони зазначають, що тьютор (викладач, розробник курсу і організатор дистанційного навчання) є ключовою фігурою дистанційного навчання.
Важливою проблемою є підготовка тьютора до роботи у системі дистанційного навчання. Тьюторство – це спеціалізація професійної діяльності викладача в умовах дистанційної форми навчання. Процес підготовки тьюторів орієнтується на розвиток у них комунікативних, аналітичних, рефлексивних умінь та навичок, психологічної готовності працювати у віртуальному просторі, навичок фасилітації, тобто налагодження та підтримки інформаційних зв'язків і взаємодії між слухачами та іншими учасниками системи дистанційної освіти, регулювання різних проблем, розв'язання конфліктів, адаптації слухачів до нової форми навчання.
В умовах дистанційного навчання основним завданням тьюторів є керування самостійною роботою слухачів, що дозволяє виконання ними таких функцій: формування спонукальних мотивів; постановка цілей і завдань; передавання знань, досвіду; організаційна діяльність; організація взаємодії між слухачами; контроль процесу навчання. Викладач- консультант (тьютор) дистанційної освіти має відповідати за зміст навчально-методичних матеріалів з його дисципліни або інших дисциплін. Тьютор здійснює методичне керівництво навчальним процесом, відповідає на питання студентів і проводить перевірку результатів їх тестування зі своєї дисципліни. Студент, що навчається за даною технологією, має право доставити викладачу запитання, що виникли у нього під час вивчення кожного розділу дисципліни, і відіслати їх електронною поштою.
Тьюторство як окремий вид викладацької та тренерської діяльності тісно, пов'язане з Інтернет-технологіями та електронним навчанням (е- мавчанням). Майбутній викладач-тьютор має освоювати професію одночасно з освоєнням ключових принципів і технологій е-навчання як користувач і майбутній куратор у системах дистанційного навчання. Отже, професійна підготовка викладачів-тьюторів повинна в більшій мірі здійснюватися за допомогою дистанційної форми навчання засобами інтернет або за допомогою моделювання мережної взаємодії викладача і студентів у ході очних занять.
В обов'язки тьютора входять завдання: проводити тьюторіали в навчальній групі; організовувати роботу в Інтернет-конференції групи; консультувати та підтримувати слухачів; здійснювати інтерактивний зворотний зв'язок щодо виконаних практичних завдань; підтримувати у слухачів зацікавленість в навчанні впродовж всього курсу; надавати можливість слухачам спілкуватися з тьютором за допомогою телефону, пошти, електронної пошти і Інтернет-конференцій. Навчитися швидко і кваліфіковано виконувати такі завдання можливо лише за умови зпровадження доцільних методів, форм і засобів професійної підготовки викладачів-тьюторів.
Сьогодні в Україні діють курси навчання для тьюторів, а також відкрита магістратура за напрямом "дистанційне навчання", що дозволяє якісно підготувати спеціалістів для роботи у системах дистанційного навчання вищих навчальних закладів. Проте є необхідність подальшого впровадження даної технології в інших навчальних закладах і більш широкого застосування інших форм підготовки тьюторів: тренінги, конференції, виїзні семінари.
Провідні тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу“ на сторінці 1. Приємного читання.
