РОЗДІЛ 3. СПІЛКУВАННЯ ТА МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ

Існує декілька непрямих ознак згоди, - кивки, посмішки, інші прояви, які відповідають певній позиції людини в спілкуванні, слова і навіть сама манера триматися. Для сприятливого враження важливо, щоб у всьому була згода.

Стереотипізація - основний механізм формування першого враження про іншу людину. Основою формування першого враження є соціальні стереотипи. Соціальний стереотип представляє собою відносно стійкий і спрощений образ окремої людини, групи, події, явища, який складається в умовах дефіциту психологічної інформації шляхом узагальнення особистісного досвіду і стереотипних уявлень, що прийняті в суспільстві.

Стереотип грає суттєву роль в оцінці людиною оточуючого світу, оскільки дозволяє різко скоротити час реагування, прискорити процес вивчення обстановки і особи зацікавленості. Однак, виникаючи в умовах дефіциту інформації щодо об'єкту сприймання, соціальний стереотип може бути недостовірним, формуючи помилкові уявлення про вищезазначені явища.

Одні стереотипи адекватно відображують об'єктивну реальність, інші не відповідають їй, або класифікують явища і об'єкти за вторинними несуттєвими ознаками. Реальним носієм стереотипів є група. Існують п'ять найбільш розповсюджених стереотипів:

• професійні стереотипи;

• статеві стереотипи;

• етнічні стереотипи;

• територіальні стереотипи;

• фізіогномічні стереотипи.

Самопред'явлення особистості в спілкуванні

Термін "самопред'явлення" є найбільш використовуваним ніж інші варіанти цього поняття: "самоподання", "пред'явлення себе іншим", "управління враженням" тощо.

Це поняття існує для позначення багатьох стратегій, які використовуються людьми з метою контролю і управління враженням, яке вони можуть призводити на оточуючих.

У. Джеймс писав, що люди ведуть себе таким чином, щоб призвести на інших певне враження. Кожна людина може управляти враженням партнера. Жінки можуть надіти ярку одежу, якусь частину тіла оголити, якусь закрити, щось в своїй поведінці підкреслювати, а щось маскувати і таким чином створювати ієрархію ознак свого образу - "ось на це зверніть увагу в першу чергу, а потім на це, а тепер зверніть увагу на це".

Управління враженням здійснюється несвідомо, мимовільно і свідомо, довільно. Якщо людина в конкретній ситуації створила у інших таке враження про себе, яке бажала, і отримала від них позитивний зворотній зв'язок, про неї можна сказати, що вона "підтримала імідж".

Правильно побудована поведінка, з погляду самопред'явлення дає виконавцю отримання особистісної вигоди, схвалення з боку оточуючих. Кожна людина має уявлення про те, як вона повинна подавати себе, щоб максимально відповідати даній ситуації взаємодії. Крім цього, кожна людина володіє певними тактиками, які вона використовує для підтримання соціальної взаємодії і позитивного "Я"-образу.

Коли люди між собою взаємодіють, кожен з них очікує, що той або інший акцент, який він ставить в самоподанні, викликає не тільки і не стільки увагу до себе, скільки призводить до розкриття інших психологічних параметрів, необхідних для завершеного образу. Так, побачив на лацкані значок "Спілка журналістів" людині будуть приписувати властивості, що притаманні журналістам (комунікативність, любознавство тощо).

Самоподання, таким чином, заключається у вмінні спрямовувати сприймання партнера по певній типовій схемі. Це може бути нав'язування того або іншого самоподання, яке задає певний специфічний "ореол" відношення до нас, або повідомлення інформації, яка повинна викликати атрибуцію тих причин і мотивів, що відповідають дійсності, або є вигідними.

Отже, управління враженням здійснюється шляхом привертання уваги до тих особливостей свого зовнішнього обліку, своєї поведінки або уявлення про ситуацію, які "запускають" певні механізми соціального сприймання.

Існує декілька умовно виділених видів самоподання:

□ самоподання престижу,