РОЗДІЛ 3. СПІЛКУВАННЯ ТА МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ

При аналізі другої схеми використовується термін "атракція". Атракція (від лат. - приваблювати, притягувати) - поняття, що означає виникнення при сприйманні привабливості однієї людини до іншої. Формування привабливості виникає як результат специфічного емоціонального відношення.

Атракція в діаді визначається в основному співвідношенням властивостей її членів і характеристиками їх взаємодії. До атракції призводять подібні характеристики суб'єкта і об'єкта атракції, а також компліментарність, тобто взаємоспіввідношення протилежних властивостей, які взаємодоповнюють один одного.

На атракцію позитивно впливають і такі чинники як фізична близькість при розташуванні в просторі, частота зустрічей тощо.

Слід зазначити, що феномени атракції обумовлені психологічно. Однак, є дані, які підтверджують зовнішню обумовленість атракції, вплив на неї певних ситуацій. На сьогодні відомим є припущення, що причинами атракції можуть бути соціальні і групові норми, а поведінка, яка пов'язувалася з атракцією стає нормативною, рольовою.

Встановлено, що люди, які до нас добре відносяться є "значно кращими" ніж ті, хто до нас відноситься погано. Третя схема спрацьовує в результаті позитивного "відношення до нас", і призводить до змін оцінки якостей людей в залежності від знака цього відношення.

Вищенаведені фактори породжують суб'єктивні помилки в оцінці іншої людини, тому варто зупинитися на них більш детально.

Фактор соціального статусу (престижу). Для визначення соціального статусу людини використовуються дві основні ознаки: 1) оформлення зовнішності; 2) поведінка. В першу групу входять такі показники як одежа і її атрибути (окуляри, медалі, ювелірні вироби, зачіска, портфель, ручка тощо). Ознаками статусу є також автомобіль, оформлення робочого місця, кабінету, крісло тощо. Для виявлення типу поведінки (друга ознака) важливо те, як людина ходить, сидить, розмовляє, куди дивиться тощо.

Кожна людина свідомо чи несвідомо передає інформацію щодо своєї переваги через одежу та поведінку. Ці елементи є також знаками належності до певної групи осіб.

Про переваги в одежі свідчать наступні показники:

• ціна, чим вона вище, тим вище статус;

• силует (високостатустним вважається силует, що наближується до витягнутого прямокутника з підкресленими кутами, а "низькостатусним" - який наближається до шару);

• колір (чорно-біла одежа - ознака високого статусу, а кольорова - низького).

Ці ознаки важливі в співвідношенні з ситуацією спілкування. Одна і та сама одежа в різних комунікативних контекстах свідчить про різне.

Отже, дія фактору соціального статусу, починається тоді, коли людина відмічає перевагу іншого над собою за знаками в одежі та поведінці. В залежності від цього вона, з одного боку, будує свою поведінку в певний момент, а з іншого - при оцінці особистості може допускати помилки.

Фактор атракції. Основним показником атракції визнається ступінь тих зусиль людини, які вона витрачає для відповідності соціально визнаному типу зовнішності. В зв'язку з цим - людина відноситься або до привабливих, або до непривабливих. В першому випадку її якості переоцінюються, в другому - недооцінюються.

У першому враженні важливим є не сам тип будови тіла, а те, яка анатомічна будова тіла соціально визнається, а яка ні. Так, в психологічних експериментах досліджуваним демонстрували п'ять різних типів будови тіла. Досліджувані повинні були описати психологічні властивості осіб з запропонованими типами.

Результати показали наступне. Спортивний мезоморфний тип отримав в описах стійкі позитивні оцінки. Ендоморфний (товста людина низького росту) тип - в більшості випадків - негативні. Особи з ектоморфною будовою тіла - високі і худі - займали в оцінці досліджуваних проміжне положення.

Таке ж саме значення в оцінці привабливості разом з будовою тіла мають і інші складові зовнішнього вигляду, які піддаються змінам.

Таким чином, ті зусилля які людина витрачає, для того щоб бути привабливою запускає схему сприймання згідно з якою привабливу людину ми оцінюємо неадекватно позитивно, а непривабливу - неадекватно негативно.

Фактор відношення до нас. Формування враження щодо іншої людини залежить від того як вона до нас відноситься. Про відношення свідчать його згода або незгода з нами. Психологічні експерименти показали, що чим ближче інша думка до нашої, тим вище оцінка людини, яка цю думку висловила. Однак, це правило має і зворотну силу: чим вище оцінювалась людина, тим більше схожості очікувалося в її поглядах.