Розділ «Тема 4. Організація виробництва»

1) зовнішні зв'язки та їх параметри:

2) зміст функцій:

3) склад структурно-функціональних елементів:

4) внутрішні зв'язки:

5) побудова функціональної структури виробництва. Найважливіше значення має організація виробництва у просторі (рис. 4.11) та в часі (див. рис. 4.12), тобто рух матеріальних та інформаційних потоків як внутрішніх, що реалізують цілеспрямовану взаємодію елементів виробничої структури, так і зовнішніх, що реалізують взаємодію елементів управлінської структури із зовнішнім середовищем і системою більш вищого рівня ієрархії (див. практичне заняття №2 і №4). Як внутрішні, так і зовнішні зв'язки розвиваються від "входу" до "виходу" і характеризуються складом, адресністю, засобами реалізації, формою, змістом, характером і взаємообумовленістю інформаційних і матеріальних потоків. Внаслідок комплексного техніко-економічного обстеження виробництва розв'язується задача організації зовнішніх зв'язків виробничої структури на якісному рівні.

Рис. 4.11. Види виробничих структур: а - цехова; б - безцехова; в - корпусна

Першим кроком синтезу функціональної структури є визначення складу функцій, що забезпечують здійснення виробничого процесу. Для побудови численних виробничих функцій доцільно використовувати метод послідовної деталізації цілей, що добре зарекомендував себе на практиці. Використання "дерева" цілей - функцій є рекурсивним, з послідовним уточненням, деталізацією проміжних цілей. На графі ("дереві") доцільно виділяти головну виробничу функцію системи, яка визначає її місце у структурі виробничої системи вищого рівня ієрархії, а також основних допоміжних і обслуговуючих виробничих функцій. Визначення складу структурно-функціональних елементів, що являє собою, другий крок, здійснюється шляхом призначення за рівнями її елементів відповідно до побудованого "дерева" функцій: рух "деревом" - знизу - вгору.

Наслідком синтезу функціональної структури є розробка структурно-функніональної схеми, котра представляє собою поєднання матеріальних та інформаційних потоків з визначенням пунктів їх перетворення, дозволяє узагальнити попередні результати просторової організації виробничого процесу в єдності його складових та забезпечити комплектом специфікацій та схем, які містять якісні та кількісні характеристики основного, допоміжного й обслуговуючих підпроцесів в просторово-часовому вимірі.

Рис. 4.12. Схеми графіків руху предметів праці у виробництві (tмo = 0)

а) графік послідовного руху предметів праці;

б) графік паралельного руху предметів праці;

в) графік паралельно-послідовного руху предметів праці

Розробка такої схеми дає можливість, вивчити поведінку виробничої структури в різних режимах роботи і виробничих ситуаціях, з великою достовірністю визначити склад технічних засобів і робочих місць персоналу, їх розташування, а також конфігурацію транспортних та інформаційних потоків. Схема може слугувати основою для побудови графоаналітичних моделей з метою вибору оптимального складу, кількості та компоновки устаткування.

Виробнича структура підприємства - це сукупність виробничих одиниць підприємства (цехів, служб), що входять до його складу та системи зв'язків між ними. Виробнича структура залежить від виду продукції, що випускається та її номенклатури, типу виробництва, форм його спеціалізації, від особливостей технологічних процесів. Причому останні є найважливішим фактором, що визначає виробничу структуру підприємства.

У цехах (підрозділах) основного виробництва предмети праці перетворюються на готову продукцію. Цехи (підрозділи) допоміжного виробництва забезпечують умови для функціонування основного виробництва. Підрозділи обслуговуючого виробництва забезпечують основне і допоміжне виробництва транспортом, складами (зберігання), технічним контролем тощо.

Таким чином, у складі підприємства виділяються основні, допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства виробничого призначення.

Заготівельні цехи здійснюють попереднє формоутворення складових виробу (в машинобудуванні - лиття, гаряче штампування, різання заготовок, розкрій тощо).

Обробні цехи займаються обробкою деталей за допомогою механічних, термічних, хіміко-термічних операцій, гальванічного зварювання, лакофарбових покриттів тощо.

Складальні цехи здійснюють складання виробів, їх регулювання, налагодження, випробування.

На основі виробничої структури розробляється генеральний план організації підприємства, тобто просторове розташування всіх цехів і служб, а також їх інфраструктурного облаштування на території заводу.