Розділ «Тема 4. Організація виробництва»

Рис. 4.3. Схема розташування обладнання за видами спеціалізації (на прикладі машинобудівної галузі) а - за технологічним принципом спеціалізації; б - за предметним принципом спеціалізації

Спеціалізація та кооперація виробництва призводять до скорочення кількості структурних підрозділів і спрощення їх взаємозв'язків. Виробництво може спеціалізуватися на одній фазі виробничого процесу, наприклад, складання виробів або механообробні. Проте виробництво може спеціалізуватися на будь-яких фазах виробництва - від отримання замовлень клієнтів до постачання виробу замовнику. Широка спеціалізація, до якої прагнуть багато підприємств, дозволяє мінімізувати витрати, скоротити час циклу виробництва виробу, підвищити його якість і конкурентоздатність.

Щодо орієнтації виробництва, ускладнення предметної спеціалізації призводить, у свою чергу, до збільшення кількості виробничих процесів із випуску науко- і капіталомістких виробів.

Виробнича структура таких підприємств орієнтується на розвиток технологій і вимагає формування виробничих підрозділів з жорстким зв'язком щодо технологічного процесу.

Водночас існує безліч підприємств, які виготовляють прості та однорідні види продукції, з орієнтацією виробничої структури на продукцію.

Виходячи з прийнятого складу та спеціалізації підрозділів, для кожного з них визначається форма організації: технологічна, предметна (предметно-замкнена, предметно-групова) або змішана. Для потокового виробництва визначають форму організації ліній, на базі якої будуватиметься кожний виробничий підрозділ. Гнучкі автоматизовані лінії за класифікацією належать до багатопредметних групових потокових ліній з вільним ритмом.

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (підсистем та їх елементів), що становлять системне утворення. Виділяють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства. Структура підприємства повинна забезпечувати найбільш правильне поєднання у часі й просторі всіх ланок виробничого процесу. Основними вимогами до структури підприємства є її раціональність, економічність, гнучкість і функціональність.

Загальна структура підприємства включає комплекс виробничих та обслуговуючих підрозділів, а також апарат управління, характеризується взаємозв'язками і співвідношеннями між цими підрозділами за розміром зайнятих площ, чисельністю працівників і пропускною потужністю.

Виробничі підрозділи включають цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольну перевірку й випробування основна продукція підприємства, комплектуючі вироби, матеріали й напівфабрикати, запасні частини, різні види енергії для технологічних цілей тощо, а обслуговуючі підрозділи - громадське харчування, технічне навчання, підрозділи безпеки, навчальні лабораторії, господарська служба тощо, які забезпечують санітарні умови, побутові, освітні та інші потреби персоналу поза виробництвом.

Виробнича структура підприємства є такою формою організації виробничого процесу, яка визначається розміром підприємства, кількістю й складом цехів та служб, їх плануванням в цілому та виробничих ділянок і робочих місць усередині цехів, зокрема, та їх зв'язками.

За всю роботу цеху і виконання функцій з технологічного і господарського напрямів відповідає начальник цеху, який може підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Функціональними органами управління цехів є планово-диспетчерське, технологічне бюро, бюро праці та заробітної плати тощо.

Великі дільниці цеху (відділення) очолюють начальники дільниць (старші менеджери), яким підпорядковуються змінні менеджери. Менеджери є керівником і організатором виробництва та праці на дільниці. Він підпорядковується безпосередньо начальнику цеху, а там, де є начальники дільниць або змін, - відповідно начальнику дільниці або зміни. Групою робітників, об'єднаних у бригаду, керує бригадир, який є старшим робітником і не звільняється від виробничої роботи, одержуючи доплату до тарифної ставки за виконання своїх обов'язків.

Характер виробничої структури підприємства визначається видами діяльності, а саме: науково-дослідною, виробничою, науково-виробничою, виробничо-технічною та управлінсько-господарською діяльністю. Пріоритет відповідних видів діяльності обумовлює структуру підприємства, частку наукових, технічних і виробничих підрозділів, співвідношення чисельності робітників і службовців.

Склад підрозділів підприємства, що спеціалізується на виробничій діяльності, визначається особливостями конструкції продукції, яка виробляється, і технологією її виготовлення, масштабами виробництва, спеціалізацією підприємства і сформованими кооперативними зв'язками. Виробнича структура підприємства має постійно трансформуватися і удосконалюватися у відповідності до змін кон'юнктури ринку і динаміки факторів зовнішнього середовища та цивілізаційних викликів, що обумовлює потребу у гнучкій прогресивній кадровій політиці.

Організаційна структура управління підприємством - це сукупність пов'язаних між собою управлінських функцій. Характеризується кількістю органів управління, порядком їхньої взаємодії та функціями, підпорядкованістю управлінських ланок. Головне призначення організаційної структури полягає у забезпеченні ефективної діяльності управлінського персоналу у тісному взаємозв'язку із виробничою структурою підприємства.

Залежно від цільової функції процес управління виробництвом може бути визначений різними моделями, серед яких базовими є:

- канонічна (рис. 4.4);

- кібернетична (рис. 4.5);

- ієрархічна (рис. 4.6);

- мережева (рис. 4.7);