Розділ «Тема 5. Інноваційний розвиток підприємства»

- розширення товарної номенклатури;

- зниження витрат на підготовку та організацію процесу виробництва;

- зниження витрат як споживача, так і виробника у процесі експлуатації виробу.

Затримання пропозиції нового товару на ринок у порівнянні з конкурентами робить марними зусилля й витрати на його створення та освоєння, тобто призводить до невиправданих збитків, іноді завершується навіть банкрутством. Тому скорочення термінів створення та освоєння товарів є центральним завданням, яке вирішується через зниження тривалості етапів системи підготовки виробництва і підвищення ступеня їх синхронізації. Основні завдання та методи скорочення термінів створення та освоєння нових товарів наведені у табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Методи скорочення термінів створення та освоєння нової продукції

Ці процеси складаються із багатьох стадій та етапів, які виконуються різними структурними підрозділами підприємства або ж сторонніми організаціями мають бути ретельно скоординованими та узгодженими у часі. Графік підготовки виробництва як елемент системи планування та управління, а також модель циклу створення та освоєння нових товарів має відображати головні етапи (фази) задля досягнення кінцевих цілей. Ці етапи мають також враховувати стани певного комплексу робіт, терміни їх виконання, можливі відхилення від цих термінів та їх наслідки.

Найпростіші методи планування припускають використання моделей типу стрічкових графіків (табл. 5.3). Останні застосовуються для відносно простих об'єктів планування підготовки виробництва, оскільки неповністю враховують вплив окремих факторів комплексного підходу до створення нових видів продукції, а саме:

- не показують взаємозв'язку окремих робіт, через що важко оцінити значимість кожної окремої роботи для виконання проміжних і кінцевих цілей;

- не передбачають рівномірну завантаженість виконавців; не відображають динамічність розробок;

- ускладнюють корегування графіка у зв'язку зі зміною термінів виконання робіт;

- не надають чітких термінів суміщення і сполучення суміжних етапів;

- не дозволяють застосувати математично обґрунтований алгоритм розрахунку виконання запланованого комплексу робіт;

- не оптимізують використання ресурсів і терміни виконання розробки в цілому;

- складно автоматизувати процес за етапами створення та освоєння нової продукції.

Управління комплексом робіт по створенню та освоєнню нових товарів являє собою складне та, як правило, суперечливе завдання через невизначеність часових і вартісних параметрів виконання робіт. Серед існуючих методів для складних процесів доцільно обирати метод мережевого планування та управління.

Основним плановим документом у системі мережевого планування та управління (МПУ) є мережевий графік, що представляє собою інформаційно-динамічну модель, в якій відображаються взаємозв'язки та результати всіх робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети проекту.

Мережевий графік, як правило, складається з двох елементів - роботи і події.

Під час виконання взаємозалежних робіт кожна наступна робота може бути почата лише після отримання результатів попередніх, тобто після завершення певної події (рис. 5.4, а).

Якщо певна подія може відбутися лише у результаті виконання низки робіт х, у, 2, навіть якщо деякі з них фіктивні (як, наприклад, робота у), графічно це відображається комплексно (рис. 5.4, б).

Таблиця 5.3. Приклад укрупненого стрічкового графіку ДКР