Розділ «Тема 5. Інноваційний розвиток підприємства»

Найбільш простий підхід до вирішення питання управління технологічним розривом - це апроксимація кривої вартості (рис. 5.1), порівнюючи при цьому витрати на підтримання існуючих виробництв, технологій, факторів організаційного розвитку та отриманий економічний ефект. Однак безпосередньо вибір моменту переходу на випуск нових товарів або технологій, поки відбувається довільно, виходячи виключно з емпіричного досвіду осіб, які приймають рішення. На практиці S-образні криві, як правило, доводиться застосовувати багаторазово, у складі певного проекту, який включає декілька цілей: переходу на випуск нової продукції (або декількох нових), нову технологію (новий технологічний комплекс) і нову організацію виробничого процесу (будівництво та модернізація нових виробничих ліній, цехів і заводів). Причому цей перехід здійснюється як у сфері виробництва, так і у сфері реалізації та експлуатації виготовленого продукту. Останнім і найбільш яскравим прикладом стала поява нових технологій виробництва мікропроцесорної техніки, що дала велику кількість нових товарів (персональні комп'ютери, мобільні телефони, промислова та побутова автоматика тощо), що призвели до непередбачуваних тридцять років тому змінам сучасного життя.

Таким чином, життєві цикли товару та інновації не збігаються повністю. Життєвий цикл інновації закінчується раніше, ніж життєвий цикл продукту. В якості стартових позицій інноваційного процесу можуть закладатися різні стадії життєвого циклу, що відрізняє життєвий цикл інновації від життєвого циклу продукту. Відрізняється загальна тривалість циклу, тривалість кожної стадії всередині циклу, особливості розвитку самого циклу, кількість стадій, що залежать від особливостей тієї чи іншої інновації. Всі зазначені питання детальніше розглядаються навчальною дисципліною "Інноваційний менеджмент".

З метою конкретизації часових параметрів відтворювального циклу продукту додатково рекомендується будувати мережевої графіки (графіки Ганта) переходу з однієї моделі товару на іншу. Мережеві графіки відтворювального циклу товару дозволяють проілюструвати динаміку стадій, на яких знаходяться моделі, забезпечити паралельно-послідовне виконання робіт з метою прискорення виходу на ринок з новою пропозицією продукту і оптимізувати його виробництво.

Оскільки при визначенні життєвого циклу продукту величезну складність викликає прогнозування часових параметрів і показників для визначення прибутку, тому формування і підтримка необхідних параметрів нормативно-інформаційної бази управління виробничими процесами є головною умовою забезпечення надійності та ефективності управління (рис. 5.1).

Ключовими чинниками попиту на товари і послуги, які формуються у виробничій сфері є:

1) якість і надійність;

2) ціна;

3) швидкість поставки;

4) надійність поставки.

Якість і надійність. На ранніх стадіях життєвого циклу впровадження нових продуктів з більшим рівнем якості і надійності дозволяє змінювати лідируючі позиції підприємства на ринку.

Ціна. Коли життєвий цикл продукту вступає в стадію зростання і потім в стадію стабілізації, ключовим чинником стає ціна. В її основі зазвичай лежать витрати на виробництво. В цей період посилюється роль виробничої функції і знаходяться можливості виробництва знижувати собівартість продукції.

Швидкість поставки. Якщо підприємство-постачальник поставляє свій продукт швидше, ніж конкурент, це може стати визначальним чинником для підприємства-споживача. Цей чинник відіграє велику роль, коли продукт знаходиться на стадії зрілості свого життєвого циклу. Прискорити поставку замовнику можна за рахунок підвищення продуктивності праці, понаднормової роботи або перепланування виробництва, коли або замовленню надається статус пріоритетного, або він частково вже виконаний ще до укладення контракту, сподіваючись на здійснення операції.

Надійність поставки. Ця вимога означає здатність підприємства виконати замовлення вчасно. У такому випадку все залежить від виробництва. При розрахунку реального часу виконання замовлення і поставки товарної продукції складають графік робіт з урахуванням потужностей і запасів оборотних коштів.

При розробці рішень на етапі виходу товарів і послуг на ринок необхідно особливу увагу приділяти тим чинникам, які згодом можуть стати критеріями його вибору покупцями. Чинники й визначатимуть інвестиційні рішення щодо розвитку виробництва товарів (послуг). Одночасно необхідно виявити ті чинники, які можуть призвести до втрати клієнта, щоб мінімізувати ризики.

5.2. Створення та освоєння нового продукту (послуги)

Виходячи із стадійності життєвого циклу продукту одним з головних факторів успіху підприємства в умовах загострення конкуренції є безперервне оновлення товарів (послуг), тобто створення, розробка та освоєння виробництва нової продукції (техніки, продукту). Нова продукція, яка створюється на базі нових ідей, досліджень і технічних досягнень, забезпечує конкурентні переваги в умовах відкритості ринку. Поняття циклу "наука - виробництво" (рис 5.1) має на увазі тісний взаємозв'язок наукових досліджень з їх промисловим освоєнням. Повний комплекс робіт зі створення та освоєння нових товарів представлено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Комплекс робіт по створенню і освоєнню нових товарів (СОНТ)

Критерії оптимізації системи створення і освоєння нового товару (СОНТ) визначаються у залежності від цілей та завдань підприємства, якими, зокрема, можуть бути:

- технічний рівень виробів;

- збільшення обсягів виробництва;