0,1-0,2% р-н перманганату калію використовують для промивання шлунка при отруєннях морфіном, фосфором, але неефективний при отруєнні атропіном, кокаїном, барбітуратами.
При роботі з розчином ртуті дихлориду необхідно бути обережним. Препарати ртуті високотоксичні.
1% розчин метиленового синього – антидот при отруєннях ціанідами, окисом вуглецю, сірководнем. У малих дозах (1% р-н 0,1 мл на 1 кг маси тіла) використовується при отруєнні метгемоглобіноутворюючими отрутами (нітратами, аніліном та ін.)
Для дезінфекції пофарбованих речей, одягу і для обробки металевих предметів хлорне вапно не підходить, оскільки викликає знебарвлення тканин і корозію металів.
У значних концентраціях фенол може викликати некроз внаслідок денатурації білка.
Якщо концентрація сечі лужна, щоб мати лікувальний ефект при застосуванні гексаметилентетраміну, необхідно створити кислу реакцію. З цією метою можна призначати натрію цитрат або калію ацетат.
Якщо пелюшкова висипка, не зважаючи на лікування деситином, зберігається довше ніж 48-72 годин, необхідний повторний огляд педіатру.
До їди приймають поліфепан, а після їди – фуразолідон, фуразцдин.
Порівняльна характеристика препаратів
Галоїди
Фтор, хлор, йод і бром мають виражену протимікробну активність. Широко застосовуються як антисептики і дезінфікуючі засоби лише препарати хлору і йоду.
Препарати хлору
Препарати хлору мають бактерицидну дію по відношенню до різних мікроорганізмів. Механізм бактерицидної дії хлору пов'язаний з його дією на білки мікроорганізмів. У молекулі білка хлор заміщує атом водню. Внаслідок цього не можуть утворюватись водневі зв'язки між атомами азоту і карбоксильним вуглецем, порушується утворення вторинної струкіури білка. У водневих розчинах препарати хлору утворюють кислоту хлороводневу, яка розпадається на активний хлор і кисень.
Препарати хлору поєднують властивості галогенів і окисників. При взаємодії хлору з водою вивільняється атомарний кисень, який діє як окисник.
Атомарний хлор згубно діє на бактерії, віруси, найпростіших. Резистентні до нього кислотостійкі форми бактерій (туберкульозні палички). Найактивніші сполуки хлору в нейтральних і кислих розчинах. Сполуки, що містять вільний хлор, мають дезодоруючу властивість.
Хлорамін Б. Вивільнення активного хлору з хлораміну відбувається повільно. У зв'язку з цим дія його слабкіша, проте триваліша, ніж у хлорного вапна. Разом з тим він не викликає помітного подразнення тканини. Має антисептичну, дезодоруючу, сперматоцидну протимікозну дію.
Моналазон динатрій застосовується головним чином у хірургії як антисептик і для індивідуального знезаражування води.
Хлоргексидин є одним з найбільш активних місцевих антисептичних засобів. Препарат стабільний, після обробки ним шкіри зберігається на ній у деякій кількості і продовжує виявляти бактерицидний ефект. Зберігає активність (хоча і дещо знижену) у присутності крові і гною.
Препарати йоду
Препарати йоду мають сильні бактерицидні, фунгіцидні і спороцидні властивості. Механізм протимікробної дії полягає в денатурації білка внаслідок взаємодії йоду з N-групами білкових молекул. За силою дії на гноєрідні коки (стафіло- і стрептококи), мікобактерії туберкульозу і збудників сибірської виразки розчини йоду активніші, ніж розчини сулеми. Препарати йоду діють довше і легше піддаються дозуванню.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антисептики та дезінфікуючі засоби“ на сторінці 5. Приємного читання.
