Хронічне отруєння (йодизм) – характеризується ураженням слизових оболонок (нежить, кашель, слинотеча) і висипанням на шкірі. У деяких людей спостерігається ідіосинкразія та алергія на препарати йоду. Маючи місцевоподразнюючу дію, навіть мала кількість йоду може викликати гіперемію, висипання на шкірі і слизових оболонках.
Після всмоктування великих доз солей важких металів розвивається їх токсична дія, яка характеризується пригніченням функції ЦНС, серцевої діяльності та розширенням капілярів.
Сполуки ртуті дуже токсичні і можуть бути джерелом як гострих, так і хронічних отруєнь. Найбільш небезпечним у цьому відношенні є ртуті дихлорид. Гостре отруєння препаратами ртуті проявляється біллю в животі, блюванням, діареєю, пригніченням ЦНС, послабленням роботи серця, колаптоїдним станом. Найбільш тяжким симптомом є ураження нирок. Виникає некроз ниркової тканини (сулемова нирка), який веде до анурії та уремії. Оскільки препарати ртуті виділяються з організму через слинні залози і слизові оболонки товстої кишки, можливі стоматити, виразкові капіти.
Сулема викликає корозію металів і не використовується для дезінфекції металевих предметів. У бактерицидних концентраціях препарат подразнює шкіру і слизові, у зв'язку з чим як дезінфікуючий засіб для рук (в хірургії) не застосовується.
При тривалому застосуванні похідних 8-оксихіналіпу можуть розвиватися периферичні неврити, ураження зорового нерва.
Для резорбтивної дії фенолу характерні ураження ЦНС, зниження температури тіла, артеріального тиску, пригнічення дихання, можливі судоми. У токсичних дозах фенол викликає збудження ЦНС, яке швидко змінюється ії паралічем. При попаданні фенолу у середину організму виникає різкий біль у животі, блювання. Потім настає непритомність, колапс, смерть від паралічу дихального центру.
Похідні нітрофурану викликають алергічні реакції, диспепсичні явища, кровотечу, метгемоглобінемію, порушення функції нирок, неврити.
Ніфуроксазид практично не проявляє побічної дії (препарат місцевої дії в кишечнику).
Протипоказання
Хлоргексидин протипоказаний при схильності до алергічних реакцій та у разі дерматитів.
Кислоту борну не слід застосовувати хворим з порушеннями функції нирок, в період вагітності, лактації, дітям та особам з підвищеною індивідуальною чутливістю. Не слід наносити препарати борної кислоти на великі поверхні тіла.
Кислота азелаїкова протипоказана при підвищеній чутливості.
Гексаметилентетрамін не спід призначати при захворюваннях нирок.
Феноли протипоказані при поширених ураженнях шкіри й слизових оболонок.
Розчин формальдегіду не слід наносити на обличчя (щоб запобігти подразнення).
Фармакобезпека
Хлоргексидин не можна одночасно використовувати з препаратами йоду.
Протимікробна дія сполук хлору знижується за наявності органічних речовин і лугів. У кислому середовищі і при підвищенні температури протимікробна дія підвищується.
Повідон-йод не призначають у комплексі з ензиматичними мазями.
Розчин нітрату срібла при його застосуванні повинен бути свіжоприготований.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антисептики та дезінфікуючі засоби“ на сторінці 4. Приємного читання.
