Триамтерен та амілорид виявляють пряму блокуючу дію на селективні натрієві канали апікальної мембрани зберігальних трубочок. Також зменшують реабсорбцію Na+ та секрецію К+ і підвищують діурез.
Амінофілін та теобромін – ксаптинові діуретини, поліпшують нирковий кровообіг та процеси фільтрації у клубочках, зменшують процеси канапьцевої реабсорбції Na+, Сl-, Н2O. Основним механізмом збільшення діурезу є посилення ниркового кровотоку в мозковій речовині нирок. Крім того, димегилксантини впливають на пуринові (аденозинові) рецептори, пригнічують активність фосфодіестерази, яка інактивує в нирках циклічний 3,5-АМФ, що викликає активізацію функції нирок.
Діуретини рослинного походження містять біологічно активні речовини, які поліпшують нирковий кровообіг та процеси фільтрації і частково впливають на канальцеву реабсорбцію.
Фармакодинаміка
Головна дія діуретиків – сечогінна. Але цим препаратам властиві й інші ефекти. Так, гіпотензивний ефект виявляють “петльові”, тіазидові та тіазидоподібні діуретини. Розвиток цієї дії пов'язаний зі зниженням ОЦК та спроможністю препаратів безпосередньо впливати на тонус судин. Слабку гіпотензивну дію виявляють також калійзберігаючі діуретини та похідні ксантину.
Дегідраіаційний ефект розвивається при застосуванні осмотичних діуретиків і пов'язаний, як було вже сказано, з підвищенням осмотичного тиску крові. Завдяки цьому ефекту осмотичні діуретини знижують внутріїиньочерепний та внутрішньоочиий тиск.
Сечогінні засоби рослинного походження, крім діуретичної, можуть виявляти гіпоазотемічну (леспенефрил, нефрофіт, фларонін, канефрон),
протизапальну, антимікробну, спазмолітичну, холеретичну (нефрофіт, листки ортосифону, динара) дію. Деякі з них виводять сечові конкременти (листки брусниці, нефрофіт, фларонін).
Показання до застосування та взаємозамінність
• 1. Застосування діурстиків показане при набряках різноманітного походження (при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки). Тому діуретини часто використовують у комплексній терапії таких станів, як гіпертонічна хвороба (тіазиди, тіазидоподібні, калійзберігаючі препарати), гіпертонічному кризі (петльові діуретики), серцево-судинна недостатність (інгібітори карбоангідрази, петльові, тіазидові, тіазидоподібні, калійзберігаючі діуретики, нефрофіт, ксантини).
• 2. Крім того, сечогінні засоби (петльові, осмотичні діуретики) застосовують при набряках легенів та мозку. Слід, однак, пам'ятати, що осмотичні діуретики призначають лише у випадках, коли набряк легенів не пов'язаний з лівошлуночковою недостатністю (підвищуються ОЦК, що погіршує роботу серця та стан хворого), а набряк мозку не супроводжується порушенням функції гематоенцефалічного бар'єру, яке спостерігається при черепно-мозкових травмах, гіпоксії, запаленні (у такому разі осмотичні діуретики проникають у цереброспинальну рідину, підвищують у ній осмотичний тиск та притягують у мозок рідину).
Додатковою областю призначення осмотичних діуретиків є набряки гортані алергійного походження.
• 3. Використовують діуретики також для лікування такої важкої очної патології, як глаукома (інгібітори карбоангідрази, петльові, осмотичні, тіазидові та тіазидоподібні діуретики), гострих отруєнь водорозчинними отрутами, при шоку, перитоніті, сепсисі, опіковій хворобі, гострій нирковій недостатності, олігурії (осмотичні та петльові діуретики).
• 4. Специфічними показаннями для інгібіторів карбоангідрази є епілепсія, метаболічний алкалоз, гірська хвороба, отруєння саліцилатами, цисти- нурія, а для тіазидів – нефрози та нецукровии діабет.
• 5. Калійзберігаючі діуретики часто застосовуються разом зі салуретиками та серцевими глікозидами для попередження гіпокаліємії та гіперальдосгеронізму (спіронолактон), при цирозі печінки і нефриті.
• 6. Рослинні сечогінні засоби призначаються тільки у легких випадках, здебільшого для профілактики набряків у хворих з серцево-судинною патологією, захворюваннями нирок та печінки. Вони можуть також застосовуватися хворими на сечокам'яну хворобу (листки брусниці, фларонін, нефрофіт), холецистит і хронічний гепатит (цинара), запалення сечового міхура та сечовивідних шляхів (листки мучниці звичайної, фларонін, нефрофіт), при позанирковій азотемії (леспенефрил, фларонін).
Порівняльна характеристика дії сечогінних засобів на екскрецію води та електролітів наведена в таблиці.
Побічні ефекти
Звичайно, як і більшість лікарських засобів, діуретики не позбавлені побічних ефектів, серед яких, насамперед, треба виділити такі:
• 1. Гіпокаліємія (салуретики).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Комбіновані гіпотензивні препарати“ на сторінці 3. Приємного читання.
