• 3. Гостра кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. Призначають вазопресори (соматостатин, октреотид або терліпрессин), антибіотикопрофілактику (ципрофлоксацин або цефтриаксон) та корегують крововтрату. Соматостатин в дозі 250 мкг вводять в/в болюсно, потім в/в краплинно із швидкістю 250мкг/год. до зупинки кровотечі та протягом наступних 48-72 год. Октреотид в дозі 25-50 мкг/год. вводять в/в краплинно протягом 3-5 днів. Терліпрессин в дозі 1000 мкг вводять в/в кожні 4-6 год, протягом 3-5 днів. Хірургічні методи лікування включають балонну тампонаду стравоходу, ендоскопічне лігування вен, стентування та портосистемне шунтування. Показаннями до хірургічного лікування є неможливість зупинити кровотечу, швидкий рецидив кровотечі після гемостазу, необхідність у великих дозах консервованої крові (більше 6 доз протягом 24 год.).
• 4. Асцит. Асцит 1 ступеня не потребує лікування. При асциті 2 ступеня слід обмежити вміст солі в раціоні до 4,6-6,9 г/день (але не рідини) та призначити діуретини. При асциті 3 ступеня слід виконати парацентез у великому об'ємі, обмежити сіль та призначити діуретини.
Хворі з першим епізодом асциту 2 ступеня повинні отримувати антагоністи альдостерону (спіронолактон) у стартовій дозі 100 мг/день. За неефективності дозу збільшують кожні 7 днів до досягнення максимальної дози 400 мг/день. Пацієнтам, які не відповідають на монотеріпію спіронолактоном (зменшення маси тіла менше, ніж 2 кг/тиждень), або мають гіперкаліємію, призначають фуросемід в стартовій дозі 40 мг, за неефективності дозу збільшують на 40 мг кожні 7 днів до 160 мг. Хворі з рецидивуючим асцитом повинні отримувати комбіновану терапію спіронолактоном та фуросемідом. Максимальна рекомендована швидкість втрати ваги при діуретичній терапії складає 0,5 кг/день у хворих без периферичних набряків та 1 кг/день у хворих з периферичними набряками. Після зникнення асциту дози діуретинів зменшують до мінімальних. Діуретини повинні бути відмінені при розвитку печінкової енцефалопатії, важкої гіпонатріємії (< 120 ммоль/л), прогресуючій нирковій недостатності, важких м'язових судомах, вираженій гіпокаліемії (< 3 ммоль/л, фуросемід) або гіперкаліємії (> 6 ммоль/л, спіронолактон).
Хворим з асцитом 3 ступеня виконують одномоментний парацентез у великому об'ємі та в/в інфузію р-ну альбуміну (8 г альбуміну на 1л вилученої рідини) для попередження циркуляторних порушень. Після парацентезу для профілактики рецидиву асциту призначають мінімальні дози діуретиків. Хворим з асцитом протипоказані НПЗЗ, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину, а2-адреноблокатори, аміноглікозиди у зв'язку з високим ризиком електролітних порушень та ниркової дисфункції.
Хворим з рефрактерним асцитом виконують парацентез, в/в інфузію альбуміну та відміняють діуретини, якщо натрійурез складає < 30 ммоль/л на день. Розглядають можливіть хірургічної корекції портальної гіпертензії.
• 5. Печінкова енцефалопатія. Елімінація етіологічного (на тлі алкогольного ураження), тригерних та обтяжуючих факторів (зупинка кровотечі, корекція гіповолемії тощо). Слід обмежити споживання білка до 40 г/добу. Застосовують лактулозу 15-30 мл 2-3 рази на добу всередину до появи 2-3-разових рідких випорожнень та у вигляді клізм. В/в вводять амінокислотні суміші з низьким вмістом ароматичних амінокислот. Орнітин аспартат вводять в/в повільно зі швидкістю не більше 5 г/год 20-40 г на добу до поліпшення стану, потім всередину 5 г 2-3 рази на добу, попередньо розчинивши в 200 мл рідини. Для попередження бактеріальної транслокації і спонтанного бактеріального перитоніту призначають рифаксимін 1200 мг/добу всередину протягом 7-14 діб або ципрофлоксацин 500 мг на добу, метронідазол 0,5-0,8 г на добу.
• 6. Спонтанний бактеріальний перитоніт (СБП). Емпірична антибактеріальна терапія повинна бути розпочата негайно при встановленні діагнозу СЄП. Препаратами першого ряду є цефалоспорини III покоління, наприклад, цефотаксим по 2 г кожні 8 год. протягом 5-7 діб. Препаратами другого ряду є амоксициллін/клавуланат 1/0,2 г в/в кожні 8 год., ципрофлоксацин 500 мг в/в кожні 12 год. протягом 5-7 діб. Для профілактики СБП у хворих груп ризику (тяжкий асцит, кровотеча, енцефалопатія, гіповолемія) застосовують фторхінолони.
• 7. Гепаторенальний синдром. Слід відмінити діуретини та контролювати водний баланс. Терапія першої лінії: терліпрессин по 500-1000 мкг в/в кожні 4-6 год. в поєднанні з в/в інфузією р-ну альбуміну (в першу добу 1 г/кг маси тіла, в подальшому по 20-40 г/добу). Альтернативні засоби: мідодрин або норадреналін в поєднанні з октреотидом та альбуміном. Тривалість терапії 1-2 тижні, мета – нормалізація рівня креатиніну сироватки крові. Профілактика ГРС здійснюється у хворих із спонтанним бактеріальним перитонітом шляхом в/в інфузії р-ну альбуміну та хворим на гострий алкогольний гепатит на тлі ЦП шляхом застосування пентоксифіліну по 400 мг 2-3 рази на добу всередину.
• 8. Гіпонатріємія розведення. Слід обмежити вживання рідини (до Іл/добу) та відмінити діуретичні препарати. Ефективність застосування ізо- або гіпертонічних р-нів хлориду натрію, р-ну альбуміну не доведена. Препаратами вибору є антагоністи вазопресину (толваптан, коніваптан – в Україні не зареєстровані).
Синдром Жільбера
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цироз печінки“ на сторінці 4. Приємного читання.
