Ерадикація стрептокока відбувається під впливом 10-денного курсу антибактеріальної (бензилпеніцилін 1,5-4 млн. ОД на добу) терапії. Не встановлено переваг більш тривалих курсів. За необхідності можна призначати макроліди або лінкозаміди.
Згідно з даними експертів ВООЗ НПЗП і ГКС сприяють лише пригніченню ексудативного компоненту, проте не впливають ні на тривалість ревматичної атаки, ні на формування клапанної вади. Тому єдиним показанням до ГКС в разі РГ є дифузний міокардит або панкардит із застійною СН. Застосовують преднізолон 40-60 мг ранком після їжі зазвичай протягом 2 тижнів з подальшим зниженням дози (2,5 мг кожних 5-7 днів). Загальна тривалість курсу 1,5-2 міс.
НПЗП призначають як ізольовано, так і в поєднанні з ГКС в разі ексудативного синдрому:
– диклофенак натрію 100-150 мг/добу протягом 1-1,5 міс.
Передчасне скасування ГКС та НПЗП на тлі незакінченоїревмоатакиможе викликати загострення – "синдром рикошету", або "рібаунд-синдром".
Особливості лікування застійної CH у хворих з ревматичними вадами серця
Основні групи препаратів
• 1. Діуретини: гідрохлортіазид, фуросемід, торасемід;
• 2. Периферичні вазодилататори: блокатори кальцієвих каналів (амлодипін); постсинаптичні а-адреноблокатори;
• 3. Серцеві глікозиди (дигоксин – підтримуюча доза 0,25 мг/добу, у випадку тахісистолічної ФП не більше 0,375 мг/добу);
• 4. Антикоагулянти: у пацієнтів з постійною формою ФП, тромбоемболічними ускладненнями в анамнезі, з мітральним стенозом та протезованими клапанами серця. Обов'язковий контроль МНВ, якщо неможливо – визначення ПТІ.
Застосування нітратів останнім часом значно зменшилось із розвитком толерантності до них, а також з погіршенням прогнозу захворювання у цієї категорії пацієнтів.
Якщо декомпенсація виникла на тлі ревмокардиту, то кардіотонічні препарати недоцільні, оскільки бажаний терапевтичний ефект можна отримати від ГКС.
Якщо ревмокардит відсутній, ГКС недоцільні, оскільки викликають прогресування міокардіодистрофії.
Профілактика
Для попередження захворювання у випадку стрептококової інфекції застосовують одноразове введення біциліну-5 (1,5 млн ОД) або екстенциліну (2,4 млн ОД).
У разі гострого стрептококового тонзилофарингіту призначають 5-10-денний курс амоксициліну (1-1,5 г/добу).
Після перенесеної РГ необхідна цілорічна профілактика біциліном-5 або екстенциліном: кожні 3-4 тижні до 18-річного віку, а у випадках ураження серця – до 25-річного віку і не менш ніж 5 років від останнього рецидиву.
Поточна профілактика (на тлі оперативних втручань, інтеркурентної інфекції) розглядається ВООЗ в контексті профілактики IE з відповідними одноденними схемами антибактеріальної терапії.
Набуті вади серця
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хвороби сполучної тканини“ на сторінці 3. Приємного читання.
