– б) комбінована дисліпідемія – статини, деяким пацієнтам комбінація статинів і фібратів;
– с) гіпертригліцеридемія – фібрати та/або статини.
Для безсимптомних пацієнтів: якщо шляхом модифікації способу життя протягом 8-12 тижнів не вдається досягти оптимальних характеристик ліпідного профілю, розпочати медикаментозне гіполіпідемічне лікування відповідно до варіанту дисліпідемій (статини та/або фібрати).
Хворим зі встановленою IXC або її еквівалентами терапія статинами необхідна одночасно із заходами немедикаментозної профілактики.
Загальні рекомендації щодо моніторингу ліпідів та ферментів у пацієнтів, які приймають ліпідознижуючу терапію. Контроль ліпідів проводять перед початком прийому ліпідознижуючої терапії, принаймні два вимірювання, з інтервалом 1-12 тижнів, за винятком станів, коли негайне призначення необхідно, наприклад при гострому коронарному синдромі. Рівень ліпідів потрібно визначати у пацієнтів після початку прийому ліпідознижуючої терапії через 8±4 тижнів після початку лікування; через 8±4 тижнів після корекції терапії до досягнення цільового рівня. Рівень XC або ліпідів після того, як у пацієнта досягнуто цільовий або оптимальний рівень ХС, потрібно визначати щорічно (якщо немає проблеми з комплайєнсом або іншої конкретної причини для більш частого тестування). Контроль печінкових та м'язових ферментів слід проводити перед лікуванням, через 8 тижнів після початку лікування або після підвищення дози препарату, потім щорічно, якщо рівень печінкових ферментів не підвищився більш ніж у 3 рази.
Якщо рівень печінкових ферментів починає зростати у хворих, які приймають ліпідознижуючу терапію: якщо зростання менше ніж у 3 рази, продовжити терапію; повторити аналізи на печінкові ферменти через 4-6 тижнів. Якщо зростання більше ніж у 3 рази, потрібно припинити прийом статинів або зменшити дозу, повторити аналіз на печінкові ферменти через 4-6 тижнів. Обережне відновлення терапії може розглядатися після нормалізації рівня АЛТ.
Рівень КФК у пацієнтів, що приймають ліпідознижуючу терапію слід визначати до лікування: перед призначенням терапії; якщо базовий рівень КФК перевищено в 5 разів, терапію статинами не починати, повторити аналізи. Моніторинг: рутинне визначення рівня КФК не обов'язкове; визначити рівень КФК, якщо в пацієнта з'явилася міалгія.
Якщо рівень КФК починає зростати у хворих, які приймають ліпідознижуючу терапію: якщо зростання більше ніж у 5 разів, припинити терапію, перевірити функцію нирок і визначати рівень КФК кожні 2 тижні; розглянути можливість транзиторного підвищення рівня КФК з іншої причини, наприклад м'язові вправи (навантаження); розглянути вторинні причини міопатії, якщо рівень КФК залишається підвищеним. Якщо зростання менше ніж у 5 разів: за відсутності м'язових симптомів, продовжити прийом статинів (пацієнти повинні бути попереджені про симптоми; розглянути питання про подальше визначення рівня КФК); якщо є м'язові симптоми, необхідно контролювати симптоми та регулярно визначати рівень КФК.
| Препарат | Початкова доза, мг на добу | Максимальна доза, мг на добу |
| Симвастатин | 10 | 40 |
| Аторвастатин | 10 | 80 |
| Правастатин | 20 | 40 |
| Флувастатин | 40 | 80 |
| Розувастатин | 5 | 40 |
Аритмії серця
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дисліпідемії“ на сторінці 3. Приємного читання.
