Клінічні критерії ангіни: біль у горлі; набряк чи ексудат в ділянці мигдаликів; збільшені болючі шийні лімфатичні вузли; відсутність кашлю, у дітей – нудота, блювання, біль у животі.
Для ангіни, що викликана β-гемолітичним стрептококом групи А, характерні гострий початок, виражений інтоксикаційний синдром. Фарингоскопія – набряк і гіперемія мигдаликів, поява в гирлі лакун слизово-гнійних виділень, нашарувань на слизовій оболонці піднебінних мигдаликів, гнійне запалення фолікул.
Клінічні критерії гострого фарингіту: першіння, сухість, дискомфорт та біль у горлі під час ковтання, при запаленні тубофарингеальних валиків біль ірадіюе в вуха. Фарингоскопія – гіперемія задньої стінки глотки та піднебінних дужок, окремі запальні лімфоїдні гранули.
Ускладнення: ранні ускладнення: перитонзиліт, паратонзилярний абсцес, гнійний лімфаденіт реґіонарних лімфатичних вузлів, синусит, отит, тонзилогенний медіастеніт; пізні ускладнення: гостра ревматична гарячка, інфекційно-алергічний міокардит, холецитохолангіт, гломерулонефрит.
Діагностичний мінімум обстеження: загальний аналіз крові (для виключення інфекційного мононуклеозу та захворювань крові); мазок з поверхні піднебінних дужок і задньої стінки глотки для виявлення дифтерії; виділення культури збудника з мазків із поверхні піднебінних мигдаликів та (або) задньої стінки глотки для специфічної діагностики інфекції, викликаної β-гемолітичним стрептококом (чутливість 90%, специфічність 96-99¾), експрес-діагностика стрептококового антигену з поверхні мигдаликів та (або) задньої стінки глотки (чутливість 30-95%, специфічність 95-100%), імуносерологічна діагностика (антистрептолізін О) в 80% випадків спостерігається чотирикратне зростання титру стрептококових антитіл.
Лікування
Антибактеріальна терапія може бути розпочата до отримання результатів бактеріологічного дослідження за наявності епідеміологічних та клінічних даних, що вказують на стрептококову етіологію тонзиліту. Препарати вибору: пеніцилін, амоксицилін, амоксицилін/клавуланат. Альтернативні препарати: оральні цефалоспорини (цефалексин, цефадроксил), макроліди, або лінкозаміди. Антимикробні препарати застосовують в стандартному дозуванні протягом 10 діб, азитроміцин протягом 5 діб[1].
Примітка: За даними нещодавно проведеного дослідження SUPORTI (2010): "Ефективність та безпечність Сумамеда при лікування Інфекцій респіраторного тракта у дорослих та дітей", азитроміцин рекомендовано застосовувати протягом З діб.
Місцеві протимікробні препарати: амбазон (фарингосепт), гексетидин (гивалекс), граміцидин (грамідин), діоксидін, мірамістин, нітрофурал (фурацилін), полівідон-йод (йокс), септолете, стопангін, фузафунгін (біопарокс), хлоргексидін (гексикон, корсодил).
Для зменшення больового синдрому застосовуються місцеві анестетики: бензидамин (тантум верде), диклонін (колдрекс лариПлюс), фалмінт, лідокаїн, ментол.
При вираженій інтоксикації, больовому синдромі – диклофенак, парацетамол.
Пацієнти з ангіною та гострим фарингітом потребують динамічного спостереження сімейним лікарем, терапевтом, за неефективності лікування – консультація отоларинголога, інфекціоніста.
Клінічні покази для госпіталізації хворих на ангіну – виражені явища інтоксикації; епідеміологічні – проживання в гуртожитках, казармах тощо.
Гострий синусит
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захфорювання вуха, горла, носа“ на сторінці 2. Приємного читання.
