На бактеріальний характер ГБ може вказувати наявність слизово-гнійного або гнійного характеру харкотиння, тривала (більше 5-7 днів) субфебрильна або фебрильна температура тіла.
Клініко-епідеміологічна характеристика гострого бронхіту вірусної та бактеріальної етіології
| Вірус грипу | Раптовий початок з лихоманкою, ознобом, головним болем, міалгіями, що супроводжуються міозитом, міоглобінурією, підвищеним вмістом м'язевих ферментів у крові |
| Вірус парагрипу | Епідемії звичайно виникають восени. Можливі спалахи захворювання у будинках тривалого догляду. Круп у дітей, який розвивається в домашніх умовах |
| Респіраторно-сіцітіальний вірус | Інфікується близько 45% членів сім'ї, які контактували з дитиною (віком старше 1 року) хворою на бронхіоліт. Спалахи у зимово- весняний період. 20% дорослих відчувають біль у вухах |
| Коронавірус | У хворих похилого віку можлива важка респіраторна симптоматика. Спалахи можливі у військовослужбовців |
| Аденовірус | Клінічно нагадує грип з раптовим підвищенням температури тіла |
| Риновірус | Лихоманка не характерна. Легкий перебіг |
| Bordetella pertussis | Інкубаційний період 1–3 тижні. Хворіють переважно підлітки та молоді люди. У 10–20% хворих тривалість кашлю більше 2-х тижнів, репризи відзначаються рідко. Лихоманка не характерна. Іноді можливий лейкоцитоз з перевагою лімфоцитів |
| Mycoplasma · pneumoniae | Інкубаційний період 2–3 тижні. Характерний поступовий початок протягом 2–3 днів. Можливі спалахи захворювання в закритих колективах |
| Chlamydophila · pneumoniae | Інкубаційний період 3 тижні, поступовий початок захворювання. Охриплість голосу передує появі кашлю. Спалахи захворювання в закритих колективах |
Симптоми обструктивного синдрому: експіраторна задишка, сухий кашель, свистячі дистанційні хрипи, ціаноз, подовжений видих, вимушене положення у ліжку з фіксацією плечового поясу, участь додаткових м'язів у акті дихання, тимпанічний звук при перкусії та жорстке або послаблене дихання з подовженим видихом, розповсюджені сухі свистячі хрипи над всією поверхнею легень є ознакою дистального бронхіту або бронхіоліту. Захворювання супроводжується зазвичай середньоважким загальним станом хворого, супроводжується помірною інтоксикацією та легеневою недостатністю. Пацієнт з ознаками гострого бронхіоліту часто потребує госпіталізації.
Рентгенологічне дослідження слід проводити для виключення пневмонії, туберкульозу. Показами для цього дослідження є: частота пульсу більше 100уд./хв., температура тіла >38°С, частота дихання більше 24/хв., під час аускультації – крепітація або звучні дрібнопухирчасті вологі хрипи над обмеженою ділянкою легеневого поля; поява респіраторних симптомів у осіб похилого віку; нові респіраторні симптоми у осіб з імунодефіцитом; наявність хронічних супутніх захворювань серцево-судинної системи, центральної нервової системи, цукровий діабет, цироз печінки, ГЕРХ, хронічний панкреатит і т. ін.
Особливості гострого бронхіту у дітей[2]
• 1. Кашель, який на початку захворювання має сухий, нав'язливий характер, на 2-му тижні стає вологим, продуктивним та поступово зникає.
• 2. При огляді не виявлено ознак дихальної недостатності (задишка не виражена, допоміжна мускулатура не бере участі в акті дихання, ціаноз відсутній) та симптомів інтоксикації.
• 3. При пальпації та перкусії зміни в легенях відсутні.
• 4. Аускультативно вислуховується жорстке дихання, подовжений видих. Хрипи вислуховуються з обох сторін в різних відділах легень. На початку хвороби хрипи сухі, а згодом з'являються незвучні, вологі дрібно-, середньоміхурові хрипи.
• 5. Зміни гемограми можуть проявлятись прискореною ШОЕ за нормального чи зниженого вмісту лейкоцитів.
• 6. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення легеневого малюнку, тінь кореня легень розширена, не чітка.
Ускладнення: Рецидивуючий бронхіт з прогресуванням у хронічний бронхіт (кашель протягом трьох місяців у рік тривалістю 2 та більше роки). Herocпітальна пневмонія. Декомпенсація та/або загострення хронічної супутньої патології.
Зразки формулювання діагнозу
• 1. Гострий бронхіт бактеріальний. ЛН0.
• 2. Гострий бронхіт вірусний. ЛH1.
• 3. Гострий бронхіт. ЛH1.
Лікування
ГБ – це нетяжке, схильне до самовиліковування захворювання. У 90-92% випадків причиною гострого бронхіту є вірусна інфекція, тому сучасне етіотропне лікування повинне включати специфічну противірусну терапію та мінімізувати використання антибіотиків.
У дітей та осіб молодого віку без супутньої патології можливо призначення симптоматичних препаратів: жарознижуючих (парацетамол, ібупрофен), протикашльових (кофекс, глауцин, бутамірату цитрат, лібексін), відхаркуючих (амброксол, ацетілцистеїн, карбоцистеїн, бромгексин та ін.).
За наявності синдрому бронхіальної обструкції показане проведення бронхолітичної терапії. Перевагу слід надавати інгаляційним β2-агоністам швидкої дії, які можна призначати до 4 разів на день при застосуванні індивідуального дозованого інгалятора по 200 мкг, або шляхом небулізації р-ну бронхолітика у дозі 1,25-2,5 мг 2 рази на добу (за потребою).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гострий бронхіт“ на сторінці 2. Приємного читання.
