Препарати для фармакологічного забезпечення реанімації
| Адреналін | 0,18% 0,55 мл (1 мг) кожні 3–5 хв. в/в або 0,18% 1,1–1,65 мл (2-3 мг) ендотрахеально |
| Атропін | 0,1% 3 мл (3 мг) в/в одноразово у разі асистолії та електричній активності без пульсу, асоційованої з брадикардією (ЧСС < 60 уд./хв.) |
| Аміодарон | Початкова доза – 5% 6 мл (300 мг), за необхідністі повторно – 5% 3 мл (150 мг), потім продовжити введення 5% 18 мл (900 мг) в/в крапельно протягом 24 год. У разі фібриляції шлуночків/ШТ без пульсу, рефрак- терної до електроімпульсної терапії після 3-го неефективного розряду |
| Лідокаїн | Початкова доза 5 мл (100 мг) з розрахунку 0,05–0,075 мл/кг (1–1,5 мг/кг) в/в, за необхідності додатково в/в струминно 2,5 мл (50 мг). Загальна доза не повинна перевищувати 0,15 мл/кг (3 мг/кг) протягом 1 год. Як альтернатива аміодарону |
| Бікарбонат натрію | 50 ммоль (50 мл 8,4% р-ну) в/в крапельно, якщо pH крові < 7,1 |
| Еуфілін | 10,5-20,8 мл (250-500 мг) з розрахунку 0,2 мл/кг (5 мг/кг) 2,4% р-ну в/в на 100 мл 0,9% р-ну NaCl у разі асистолії та брадикардії, резистентних до введення атропіну |
| Магнію сульфат | 4 мл 50% р-ну (8 ммоль) на 100 мл 0,9% р-ну NaCl в/в за підозри на гіпомагніемію |
| Кальцію хлорид | 10 мл 10% р-ну на 10 мл 0,9% р-ну NaCl за гіперкаліемії, гіпокальциемії, передозуванні блокаторів кальцієвих каналів |
E – ЕКГ у II стандартному відведенні або УЗО з метою встановлення виду зупинки кровообігу: електрична активність без пульсу з включенням електромеханічної дисоціації та важкої брадиаритмії з ЧСС < 45 уд./хв. у хворої людини та ЧСС < 30 уд./хв. – у здорової, фібриляція шлуночків/ШТ та асистолія;
F – електроімпульсна терапія (електрична дефібриляція, кардіоверсія, електрокардіостимуляція) має бути проведена якомога раніше шляхом проведення початкового розряду з енергією 360 Дж для монополярних дефібриляторів та 150-200 Дж для біполярних дефібриляторів з наступною ескалацією енергії до 360 Дж при повторних розрядах. Обов'язкова оцінка серцевого ритму після кожного розряду: "розряд = серцево-легенева реанімація 2 хв. = розряд = серцево-легенева реанімація 2 хв. = розряд..." до відновлення ритму.
Особливості проведення реанімаційних заходів та умови їх припинення.
1. Ймовірність сприятливого наслідку серцево-легеневої реанімації можна підвищити, якщо мають місце потенціально зворотні причини зупинки кровообігу, що піддаються лікуванню, які представлені у вигляді універсального алгоритму "чотири Г – чотири Т":
Гіпоксія – Tension (напружений) пневмоторакс
Гіперволемія – Тампонада серця
Гіпер- та гіпокаліемія, гіпомагніемія, ацидоз – Тромбоемболія
Гіпотермія – Токсичне передозування.
2. Тривалість серцево-легеневої реанімації – до реєстрації фібриляції шлуночків/ШТ без пульсу, за яких зберігається мінімальний метаболізм у міокарді, забезпечуючи потенціальну можливість відновлення нормального ритму.
Коментар. Прийняття рішення про припинення реанімаційних заходів вирішується індивідуально. Однак пролонгація їх більше 30 хв. рідко супроводжується відновленням спонтанного кровообігу. Виключення: гіпотермія, утоплення в льодовій воді, передозування лікарських препаратів, персистуюча фібриляція шлуночків/ШТ без пульсу.
3 стадія. Тривала підтримка життя.
Мета – церебральна реанімація та постреанімаційна інтенсивна терапія поліорганної дисфункції.
Проводиться в умовах спеціалізованих BPIT за алгоритмом "GHI":
G – оцінка стану (встановлення причини зупинки кровообігу та її усунення) і можливості повноцінного рятування пацієнта з урахуванням ступеня ушкодження ЦНС;
H – відновлення нормального мислення;
І – інтенсивна терапія, спрямована на корекцію порушень функцій інших органів та систем.
Септичний шок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Раптова (клінічна) смерть“ на сторінці 2. Приємного читання.
