• 11) захворювання, що безпосередньо пошкоджують центр терморегуляції головного мозку (пухлини, які викликають компресію гіпоталамуса; внут- рішньомозкові крововиливи).
Діагностика
Клінічні ознаки: слабкість, відчуття загального нездужання, пітливість, мерзлякуватість, власне підвищення температури тіла під час термометрії.
У переважній більшості випадків лихоманка супроводжується іншими симптомами, які допомагають виявити захворювання, що провокують лихоманку.
Коментар. У міжнародних узгоджувальних документах не наведено вичерпного переліку обстежень, які необхідно виконувати у разі лихоманки нез'ясованого ґенезу.
Лихоманка 629
Основні принципи невідкладної допомоги
• 1. Регідратація – пероральна (регідрон) чи внутрішньовенна (реосорбілзкт, трисоль, ацесоль); кількість рідини, що вводиться залежить від ступеня зневоднення (див. "Зневоднення"),
• 2. Ібупрофен 200-400 мг до б разів/добу, максимальна доза 2400 мг/добу.
• 3. Парацетамол 325 або 500 мг п/о до 4 разів/добу, максимальна доза 3000 мг/добу, альтернатива ібупрофену. Слід уважно вивчати склад комбінованих препаратів, до яких входить парацетамол, щоб не перевищити його максимальну добову дозу.
При необхідності швидкого зниження температури тіла можливе паренетеральне застосування парацетамолу (інфулган) 50-100 мл (10 мг/мл) в/в крапельно протягом 15 хв., у разі потреби введення можна повторювати з інтервалом 4 год. Максимальна кількість введень – 4 на добу.
Коментар. Аспірин не є препаратом першого вибору у разі лихоманки та заборонений до застосування у осіб молодше 18 років у зв'язку з ризиком виникнення синдрому Рея – важке токсичне ураження печінки з розвитком печінкової недостатності. Холодні обтирання не рекомендовані, оскільки є малоефективними та завдають додаткового дискомфорту пацієнту.
• 4. При неможливості знизити температуру тіла шляхом застосування ібупрофену чи парацетамолу у вигляді монотерапії, можливе їх комбіноване застосування. Даних щодо зниження дози при поєднаному застосуванні препаратів немає.
• 5. Якщо лихоманка спричинена прийомом медикаменту, його слід відмінити чи замінити на аналог. Лихоманка може зберігатися ще протягом кількох днів після припинення прийому препарату.
• 6. Якщо виникнення лихоманки пов'язане з периферичним венозним катетером та підозрюється тунельна інфекція, катетер слід видалити. Необхідно пунктувати іншу вену для встановлення катетера.
• 7. У разі нейтропенічної лихоманки у пацієнтів онкологічного профілю необхідним є застосування одного з перелічених антибіотиків у якості монотерапії:
– піперацелін/тазобактам 4000/500 мг на 200 мл 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно протягом 1год. З рази/добу, 7-10 днів, у разі кліренсу креатиніну < 20 мл/хв. – 4000/500 мг двічі/добу;
– цефепім 1000 мг на 5-10 мл води для ін'єкцій або 0,9% р-ну NaCl або 5% р-ну глюкози в/в струминно повільно протягом 3-5 хв. чи на 200 мл 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно двічі/добу 7-10 днів;
– цефтазидим 1000-2000 мг 3 рази/добу або 2000 мг на 50-200 мл 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно протягом 30-60 хв. двічі/добу;
– іміпенем/циластатин 500/500 мг на 100 мл розчинника (0,9% р-н NaCl, 5-10% р-н дестрози) в/в крапельно повільно двічі/добу протягом 7-10 днів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лихоманка“ на сторінці 2. Приємного читання.
