– дофамін (допмін) 200 мг на 400 мл 5% р-ну глюкози або 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно, швидкість введення 3-5 мкг/кг/хв. безперервно протягом 2-3 год. до 1-4 діб; призначається, коли діурез < 30 мл/год.; спричиняє інотропний ефект;.
– добутамін як інотропний засіб та допамін у дозі, яка збільшує нирковий кровотік (< 3 мкг/кг/хв.) можуть застосовуватись разом;
– левосимендан (сімдакс) 5 мл (1 флакон) на 500 мл 5% р-ну глюкози; розпочинають з дози насичення 6 мкг/кг – 115 мл/год. протягом 10 хв., підтримуюча доза 0,05 мкг/кг/хв., що відповідає 10 мл/год.; за наявності гіпотензії терапію слід починати з інфузії, минаючи болюсне введення. Можна вводити одночасно з фуросемідом, нітрогліцерином; показаний пацієнтам з малим серцевим викидом без значної гіпотензії (CAT не < 85 мм рт.ст.) та у разі неефективності стандартної терапії.
Коментар. Введення допаміну. добутаміну. левосимендану проводять під контролем електрокардіограми (ЄКГ). AT. ЧСС. діурезу та бажано за допомогою інфузомату.
За наявності гіпотензії терапію слід починати з інфузії, минаючи болюсне введення.
• 5. Вазопресори призначаються у комбінації з інотропними засобами та інфузією рідини на тлі відсутності оптимальної перфузії за поліпшеного серцевого викиду:
– адреналін – при недостатній ефективності інотропних засобів, 1 мл 0,18% адреналіну розчиняють у 500 мл 0,9% р-ну NaCl, вводять зі швидкістю 1,2 мл/хв. (1-4 мкг/хв.). При реанімації можна вводити 0, 55 мл (1 мг) в/в струминно;
– норадреналін має перевагу за низького AT на тлі зниженого судинного опору, 1 мл 0,2% розчинити в 250 мл 0,9% NaCl та вводити зі швидкістю 10-15 крап./хв. (максимальна швидкість до 20-25 крап./хв.).
Основні принципи невідкладної допомоги при ГСН на тлі брадикардії:
• 1. Атропіну сульфат 0,25-0,5 мл 0,1% р-ну в/в струминно повільно, при необхідності можна повторити введення через 3-5 хв.
• 2. За відсутності відповіді – штучний водій ритму.
Коментар. Брадикардія у пацієнтів з ГСН найчастіше є наслідком гострого ІМ. особливо за наявності оклюзії правої вінцевої артерії.
Основні принципи невідкладної допомоги при ГСН на тлі суправентрикулярної тахіаритмії:
• 1. Якщо порушення ритму мають пароксизмальний характер, після стабілізації стану – кардіоверсія.
• 2. Якщо фібриляція триває понад 48 годин, слід призначити антикоагулянти та проводити фармакотерапію, спрямовану на підтримання оптимальної ЧСС. Слід уникати призначення верапамілу і дилтіазему, тому що вони зменшують скоротливу здатність міокарда. Антиаритмічні препарати 1 класу не повинні використовуватися.
• 3. Аміодарон і β-блокатори використовують при фібриляції як для зниження ЧСС, так і для запобігання рецидиву:
– кордарон (ампули по 150 мг) використовують в/в крапельно у дозі насичення 5 мг/кг від 20 хв. до 2 год. Кордарон необхідно розвести у 250 мл 5% глюкози. Введення можна повторювати 2-3 рази протягом доби. Підтримуюча доза – 10-20 мг/кг в/в крапельно. Одночасно з в/в введенням розпочинають пероральний прийом кордарону у таблетках (200 мг 3 рази/ добу).
– метопролол (ампули по 5 мл 1% р-ну) розводять у 0,9% р-ну NaCl та вводять 5мг в/в струминно повільно. Якщо ефект недостатній, кожні 5 хв. вводять по 5 мг до 15 мг з наступним переходом на пероральний прийом (50 мг 4 рази/добу).
• 4. Електроімпульсну терапію із седацією необхідно використовувати у пацієнтів з ГСН і гіпотензією.
Основні принципи невідкладної допомоги при ГСН на тлі фібриляції шлуночків і шлуночкової тахікардії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гостра серцева недостатність“ на сторінці 5. Приємного читання.
