Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

Транспортні документи. Після отримання (прийому) вантажу перевізник, капітан судна чи агент перевізника повинні на вимогу відправника видати йому коносамент. Отже, по-перше, капітан судна, видаючи коносамент, представляє інтереси і діє на користь перевізника. По-друге, визначається правове положення відправника - сторони договору морського перевезення вантажу: саме йому видають документ, який підтверджує договір перевезення.

Гаазькі правила форму коносамента не визначають. Кожен перевізник має право випускати власні проформи коносамента за умови, що їхній зміст не суперечить імперативним вимогам Конвенції. У коносаменті серед інших повинні міститися такі дані й відомості про вантаж:

• 1. Основні марки, необхідні для ідентифікації упакованих і не-упакованих генеральних вантажів. Маркування повинне бути розбірливим, чітким, нанесеним так, аби залишатися збереженим до закінчення рейсу. Відомості про маркування вантажів мають повідомлятись перевізникові письмово до моменту початку завантаження вантажу на борт судна.

• 2. Кількість місць або предметів чи кількість або вага, залежно від того, як ці відомості письмово зазначив відправник.

• 3. Зовнішній вигляд, стан вантажу за зовнішнім оглядом.

Відомості, зазначені відповідно до пунктів 1 і 2, необхідні перевізникові (капітанові судна, агентові перевізника) для складання коносамента, який видають відправникові на вимогу останнього. Ці відомості потрібні для ідентифікації вантажу в момент прийому його перевізником. У згаданому пункті 3 чітко визначено, що прийом вантажу до перевезення, як і його видача, відбуваються за зовнішнім оглядом.

Проте ні перевізник, ні капітан судна, ні агент перевізника не зобов'язані зазначати в коносаменті марку вантажу, кількість місць або вагу вантажу, які (так він має серйозну підставу підозрювати) не точно відповідають вантажу, прийнятому ним, або яких він не має змоги перевірити розумними засобами (пункт 3 статті 3).

Згідно зі загальним правилом до доказу зворотнього коносамент, виданий перевізником, створює prima facie - презумпцію прийому перевізником вантажу у вигляді, описаному в підпунктах 1,2, З (пункт 4 статті 3).

Причому вважається, що відправник гарантував перевізникові на момент завантаження точність марок, кількості місць, кількості й ваги вантажу такими, якими вони вказані ним у коносаменті. Відправник зобов'язаний відшкодувати перевізникові всі збитки, втрати і витрати, котрі виникли внаслідок або стали результатом неточності цих даних і відомостей (пункт 5 статті 3).

Конвенція фактично називає два види коносаментів. Це випливає з того, що після завантаження вантажу на борт коносамент, виданий раніше перевізником відправникові, повинен бути на вимогу відправника замінений на бортовий коносамент. Тут же наголошується: і ті, й інші коносаменти мають товаророзпорядну функцію. Як допускається, перевізник, капітан судна чи агент перевізника можуть перетворити коносамент на вантаж, прийнятий до перевезення, на бортовий коносамент через внесення ним відміток у раніше виданий документ про назву судна і дату його відправлення. Відмітки повинні бути внесені до раніше виданого коносамента в порту завантаження. Тоді раніше виданий коносамент стає бортовим коносаментом (пункт 7 статті 3).

Коносамент може містити відмову перевізника від усіх або певних своїх прав, зокрема від права на звільнення від відповідальності. Коносамент може також містити заяву перевізника про збільшення своєї відповідальності й зобов'язань, передбачених Конвенцією. Ніщо не перешкоджає також внесенню до коносамента правомірного положення, яке стосується загальної аварії (стаття 5).

Конвенція чітко визначає умови договору морського перевезення вантажу Й виданих на підставі такого договору документів, котрі не потрапляють під регулюючі дії Конвенції. У статті йдеться про те, що перевізник і відправник можуть вступати у договірні відносини (завантаження, обробка, укладання, перевезення, зберігання, вивантаження) стосовно будь-яких вантажів і на будь-яких підставах відповідальності чи звільнення від неї, за умови, що не буде виданий жоден коносамент. Узгоджені умови таких договірних відносин мають бути зазначені в підтверджу вальній розписці, яка не є товаророзпорядчим документом і містить відмітку про це. Оскільки така угода не суперечить публічному порядку, вона матиме законну силу, але не регулюватиметься нормами Конвенції, оскільки Конвенція регулює лишень умови морських перевезень вантажів за коносаментами.

Ніщо не забороняє перевізникові й відправникові домовлятися і вводити в договір морського перевезення (і в коносамент) умови, застереження та винятки стосовно їхніх обов'язків і відповідальності за збитки у випадку, коли йдеться про умови договору, а вантаж знаходився у віданні перевізника до завантаження на борт чи після його вивантаження, тобто не під час перевезення. Зазвичай такі застереження стосуються умов зберігання вантажів у портах завантаження і вивантаження (стаття 7). Іноді перевізник змінює (збільшує) період та розміри своєї відповідальності за договором, якщо приймає на себе зобов'язання й відповідальність за завантаження і/або вивантаження вантажів у портах відправлення і/або призначення. Це також зазначається у коносаменті.

Претензії та позови. Усі правила і терміни подання претензійних та позовних вимог до перевізника зосереджені в пункті 6 статті 3. Стосовно претензій, мається на увазі порядок і терміни подання письмових повідомлень перевізникові в порту вивантаження. Зі змісту першого абзацу названого пункту випливає, що йдеться про претензії, які одержувач висуває перевізникові.

Письмове повідомлення перевізникові чи його агентові про втрати і збитки, котрі мають загальний (очевидний) характер, повинен зробити одержувач до або під час видачі вантажів. Вивантаження без повідомлення, якщо не буде доведено інше, створює презумпцію здавання вантажу перевізником відповідно до описаного в коносаменті.

У випадку неочевидних втрат і збитків повідомлення повинне бути спрямоване впродовж трьох днів з моменту здавання перевізником вантажу одержувачеві. За дійсних або передбачуваних втрат збитків перевізник та одержувач зобов'язані надавати один одному всі розумні можливості для перевірки вантажу й підрахування кількості місць. Письмове повідомлення не потрібне, коли стан вантажу в момент його отримання встановлений спільно.

Термін позовної давності, згідно з Конвенцією, визначений у розмірі року. Варто звернути увагу, що впродовж року повинен бути висунутий позов, а не початий судовий чи арбітражний розгляд. Термін позовної давності починає спливати від дати видачі вантажу або дати, коли вантаж мав бути виданий. Непред'явлення позову перевізникові в зазначені терміни звільняє його та судно від усякої відповідальності.

Додаткові (завершальні) положення викладені в останніх статтях Конвенції (статті 11-16) і Протоколі підписання. Вони стосуються питань введення в дію Конвенції та депонування ратифікаційних грамот (стаття 11), порядку приєднання до Конвенції держав (стаття 12), а також їхніх володінь і окремих територій (стаття 13), термінів набуття Конвенцією чинності, питання денонсації Конвенції (стаття 15) та скликання нової конференції з метою внесення до Конвенції змін і доповнень (стаття 16).

У Протоколі підписання зазначено, що країни-учасниці можуть ввести в дію Конвенцію, або додавши їй силу закону, або ввівши у своє національне законодавство правила, прийняті Конвенцією, у формі, відповідній цьому законодавству.

Протокол про зміну Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент, що підписана в Брюсселі 25 серпня 1924 p. (Protocol to amend the International convention for the unification of certain rules of law relating to bills of lading, signed at Brussels on 25"' august 1924) (Правила Вісбі). Він прийнятий 23 лютого 1968 p. у Брюсселі на другій частині 12-ї сесії Дипломатичної конференції з морського права. Набув чинності 6 грудня 1978 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів
  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ