Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

• недостатності упаковки;

• неповноти або недостатності маркування;

• прихованих недоліків, які не можна виявити за розумної дбайливості;

• інших причин, що виникли не через дії перевізника, а також його агентів і службовців.

Цей перелік прийнято називати каталогом винятків (пункт 2 статті 4).

Тягар доведення для винятків чи обмеження відповідальності покладено на перевізника. Він повинен довести, що його дії не сприяли втратам і збиткам.

Не вважається порушенням Конвенції (Гаазьких правил) та договору морського перевезення; перевізник не відповідає за втрати і збитки, зумовлені розумною девіацією з метою рятування або спроби того, що врятувало життя чи майна на морі.

Такі причини й обставини, введені у каталог винятків, можна об'єднати в такі групи.

• 1. Обставини звільнення від відповідальності, пов'язані зі судноводінням і рятуванням (управління судном, розумна девіація для рятування людей та майна).

• 2. Обставини, котрі в той чи інший спосіб можна кваліфікувати як обставини непереборної сили (форс-мажор). Із наведених обставин до цієї групи можна зарахувати: пожежу, морські ризики й випадковості, військові дії, дії антигромадських елементів, повстання та народні рухи, страйки і локаути, заарештування або затримання судна чи вантажу, карантинні обмеження органів влади на ввезення товарів.

• 3. Дії або упущення відправника та його агентів і представників: недостатність тари й упаковки, неповнота або недоліки маркування. Окрім того, перевізник не відповідає за збитки чи втрати, заподіяні вантажам, якщо відправник свідомо помилково зазначив у коносаменті характер вантажу або його вартість (останній абзац пункту 5 статті 4).

• 4. Обставини, котрі стосуються вантажу, його властивостей і характеристик: втрата об'єму чи ваги, приховані недоліки вантажу, особлива природа вантажів (дефекти, властиві вантажу), приховані недоліки вантажу, які було неможливо виявити за зовнішнім оглядом у момент прийому вантажу перевізником.

Окрема обставина - невизнання відповідальності перевізника за втрати і збитки, що можуть виникнути внаслідок знищення або знешкодження ним небезпечних вантажів (пункт 6 статті 4). Невизнання відповідальності встановлено з двох підстав, які призвели до знищення або знешкодження небезпечного вантажу: коли перевізник не знав про природу та характер вантажу і тому погодився його перевозити і коли вантаж, завантажений з відома перевізника, став небезпечним для судна й інших вантажів. Остання підстава не стосується обставини, коли небезпечний вантаж був знищений під час настання загальноаварійної ситуації.

Відправник не відповідає за втрати або збитки, котрі зазнали перевізник або судно, якщо не мали місця дії, вина чи недбалість відправника, а також його агентів і службовців (пункт 3 статті 3).

Конвенція (Гаазькі правила) визначили межу відповідальності перевізника стосовно вантажу (пункт 5 статті 4). Вона становить 100 фунтів стерлінгів за місце чи одиницю відвантаження, тобто перевізник не відповідає за втрати або збитки, заподіяні вантажам у сумі, що перевищує 100 фунтів стерлінгів за місце чи одиницю відвантаження. Грошові одиниці, згадані в Конвенції, мають "золотий зміст". Дозволяється оплата відшкодування за втрати або втрати в національній валюті відповідно до обмінного курсу на день прибуття судна в порт розвантаження (стаття 9).

Винятки становлять випадки, коли відправник вніс до коносамента характер вантажу і оголосив його вартість. До доказу зворотнього цим оголошенням вартості створюється презумпція того, що у прийнятого до перевезення вантажу вартість така, яка зазначена в коносаменті. Причому перевізник має право це оспорити. Він також не відповідає за втрати чи збитки, що заподіяні вантажам, якщо відправник свідомо помилково вказав у коносаменті їх характер або вартість.

Однак за угодою між перевізником, капітаном судна, агентом перевізника і відправником може бути визначена гранична величина відповідальності перевізника за вантаж - вища від установленої Конвенцією. Тоді саме ця сума для конкретного договору перевезення стає межею відповідальності перевізника.

У випадку, коли сторони домовляються про згадане, то прийнято вважати, що вони погодилися зняти або збільшити визначені Конвенцією межі відповідальності перевізника.

Питання відповідальності сторін договору морського перевезення вантажу Гаазькі правила встановлюють у найзагальнішій формі. Сторони відповідають за збитки і втрати іншої сторони договору, які відбулися з їхньої вини або внаслідок їхньої недбалості. Конвенція не називає конкретно причини збитків і втрат. Для перевезень права вони, однак, добре відомі: повна втрата вантажу, часткова втрата вантажу, пошкодження вантажу, пониження якості вантажу, що перевозять, порушення терміну доставки, юридична втрата вантажу, неподання перевізником транспортного засобу, непред'явлення відправником вантажу і под.

Розміри та порядок нарахування збитків і втрат з наведених вище підстав повинні визначатися на основі норм національного права, яке буде застосовне до конкретного договору морського перевезення вантажу. У випадку, коли сторони недомовилися про застосовне право, якому підкорятиметься договір перевезення згідно з положеннями, котрі виходять за межі компетенції Конвенції, застосовне право визначатиметься за колізійними нормами закону країни суду, де розглядатиметься спір, що випливає з договору.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів
  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ