• національна приналежність перевізника, агента перевізника, капітана судна;
• характер вантажу, що перевозиться, цілі й підстави для його перевезення.
Стаття 5 наголошує: жодні положення Конвенції не застосовуються до чартерів. Однак у випадку, коли коносаменти видані за надання судна за чартером, вони підлягають умовам Конвенції.
Відповідальність перевізника. Конвенція має імперативний характер стосовно відповідальності перевізника. На підставі пункту 8 статті 3 кожне застереження, умови або угоди в договорі перевезення, котрі звільнять перевізника чи судно від відповідальності за втрати або збитки, що стосуються вантажу, виникли внаслідок недбалості, вини або невиконання зобов'язань, вважаються недійсними і такими, які не мають юридичної чинності. Те саме стосується застережень і угод щодо зменшення розмірів такої відповідальності. Йдеться про відповідальність перевізника, встановлену положеннями Конвенції.
Згідно зі статтею 2 перевізник за кожним договором перевезення вантажу несе відповідальність і має право на звільнення від відповідальності. Однак у Конвенції чітко не визначені періоди відповідальності перевізника, підстави та розміри відповідальності, порядок нарахування збитків і втрат.
Конвенція встановлює збитки і втрати, за котрі перевізник не відповідає (пункти 1,2 і 4 статті 4), наприклад, за втрати та збитки, що виникли внаслідок або що стали результатом немореплавства судна, але лише в тому випадку, коли це немореплавство не спричинене відсутністю розумної дбайливості перевізника про те, аби зробити судно морехідним, вкомплектувати його екіпажем, обладнати або пристосувати трюми й інші приміщення, в яких перевозять вантажі. Згадані положення можна вважати наслідком положень пункту 1 статті 3, де сказано, що якраз на перевізника покладено обов'язок перед рейсом і на початку його виявити належну дбайливість стосовно мореплавства судна, укомплектованості екіпажем і спорядженням, пристосування трюмів й інших приміщень для перевезення вантажів. Тягар доведення вияву належній дбайливості про належне виконання згаданих обов'язків покладено на перевізника.
Перевізник за договором морського перевезення вантажу безпосередньо не відповідає за збитки і втрати, котрі виникли внаслідок або стали результатом:
• дій, недбалості й упущень капітана та його екіпажу, а також лоцмана в судноводінні чи управлінні судном;
• пожежі, якщо вона не виникла з вини перевізника;
• морських ризиків, небезпек або випадковостей;
• непереборної сили;
• військових дій;
• дій антигромадських елементів;
• заарештування або затримання органами влади або накладення судового арешту;
• карантинних обмежень;
• дій або упущень відправника, його агента чи представника;
• страйків або локаутів;
• повстань або народних рухів;
• рятування чи спроби рятування людей або майна на морі;
• втрати об'єму чи ваги або іншої втрати, пошкодження, котрі виникли через приховані недоліки, особливу природу вантажу або властиві вантажу дефекти;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів“ на сторінці 2. Приємного читання.
