Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

Крім того, виділяють резервну зону для зберігання позапланових партій, що надходять на склад, а також зону браку. Звичайно, всі основні зони мають бути пов'язані між собою проходами та проїздами, достатніми для переміщення людей, техніки і вантажів. їх розміри визначаються залежно від габаритів вантажу та підйомно-транспортного обладнання, а також планового та/або фактичного вантажообігу.

Найважливішими моментами тут є: етажність складу, висота складських приміщень та організація вантажопотоку (технологія вантажопереробки).

Пріоритетним напрямом у будівництві складів є одноповерхові будівлі. Висота більшості складських приміщень становить б—10 м, хоч сучасне автоматизоване обладнання дає змогу використовувати склади із набагато більшою висотою стелі — до ЗО м. Висота складу, а також площа зони зберігання залежить від необхідної місткості складу, оборотності вантажів, технології вантажопереробки, характеристики і конструктивних особливостей підйомно-транспортного обладнання, типів стелажів, висоти складської вантажної одиниці, а також вартості земельної ділянки.

При виборі ширини прольотів складської будівлі необхідно враховувати пряму залежність між шириною прольотів і місткістю складу, при цьому вартість 1 м3 об'єму будівлі зменшується зі збільшенням висоти складу.

Вибір форми та основних розмірів складу в плані визначається з урахуванням взаємної компоновки його технологічних зон і потрібних розмірів фронтів розвантаження та навантаження на зовнішній транспорт. Для складів з великим вантажообігом загальна довжина складу може визначатися довжиною вантажно- розвантажувального фронту.

Конструкція складу та планування складських приміщень повинна забезпечувати безперешкодне просування вантажопотоку і за необхідності — можливість усунути зустрічні потоки. Матеріальний потік має проходити лише в одному напрямку, практично виключаючи зворотні потоки. Зворотні потоки виправдані тільки при поверненні тари. Якщо вони все ж виникли, то це свідчить про низький рівень управління матеріальним потоком або нераціональну організацію його руху. Іншими словами, оптимізація логістичної мережі передбачає пряме просування товару від одного ланцюга до іншого, будь-який зворотний рух збільшує кількість операцій і підвищує витрати обігу.

Щодо вантажопереробки на складі такий підхід означає послідовне проходження всіх операцій технологічного процесу — від розвантаження до відвантаження у спеціально призначених для цього робочих зонах. Оптимізація складської переробки та пов'язаних із цим техніко-технологічних рішень повинна починатися вже на етапі макропроектування, при формуванні вихідних вимог до складу, показників, що характеризують вантажопотоки, як вхідні, так і вихідні, визначення основних параметрів складських зон.

Деякі зони не розділяються між собою перегородками чи стінами, вони становлять єдиний складський простір. Причому навіть умовно вони не завжди чітко розмежовані — залежно від інтенсивності та обсягу тих чи інших операцій вони можуть перетинатися чи навіть збігатися.

Наприклад, відбір замовлень може проводитися з першого- другого ярусу зони зберігання, а відвантаження — безпосередньо із зони комплектації. Часто суміщені територіально і зони навантаження/розвантаження, розділяються вони в кращому варіанті часовим бар'єром — скажімо, до 11.00 приймаємо товар, а після 14.00 — відвантажуємо. Все це дозволяє зробити склад більш компактним та універсальним, що дуже важливо, враховуючи вартість площ. Загальний алгоритм здійснення процесу зонування зображено на рис. 5.7.

При плануванні складських приміщень важливо знати функції, які будуть виконуватися в кожній зоні. Тоді з урахуванням масо-габаритних характеристик вантажів, інтенсивності вантажопотоку, кількості людей і техніки, необхідних для його обробки, можливо здійснити розрахунки необхідних площ. Формули не дозволять знайти оптимального рішення, але загальне уявлення про те, що і в якій кількості необхідно враховувати, аби мати можливість підтримувати безперервність складського технологічного процесу, вони дають.

Рис. 5.7. Алгоритм здійснення процесу зонування

Загальна площа складу включає площі декількох зон[4]:

де Sвапт — вантажна (корисна) площа, тобто площа, зайнята безпосередньо під зберігання продукції (стелажами, штабелями та іншим обладнанням для зберігання продукції), м2;

Sдоп — допоміжна (оперативна) площа, тобто площа, зайнята проїздами і проходами, м2;

Sпр— площа ділянки приймання, м2;

S компл— площа ділянки комплектації, м2;

Sсл — площа робочих місць, тобто площа в приміщеннях складів, відведена для робочих місць складських працівників, м2;

Sп е — площа приймальної експедиції, м2;

SВ е — площа відправної експедиції, м2.

Вантажну (корисну) площу складу можна розраховувати кількома способами: