Розділ 4. СТРАТЕГІЯ ЛОГІСТИКИ І ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

Варто підкреслити, що на теперішній час провідними в Європі є логістичні хаби в Антверпені, Ротердамі та Дюсельдорфі. Позатим, генератором розбудови логістичних центрів виступають глобальні віртуальні організації, передусім Amazon.com

У розвитку систем дистрибуції важливе місце посідає віртуальна корпорація (англ. Virtual Corporation) як “тимчасова мережа незалежних фірм, з'єднаних інформатичною технологією для взаємного використання досвіду, можливостей, коштів та доступу до інших ринків” [57, с. 202]. Головні користі віртуальної корпорації:

• доступ до широкого спектра спеціалізованих засобів;

• спільний виступ перед сильними корпораціями клієнтів;

• учасники такої корпорації зберії'ають незалежність та здобувають важливий досвід;

• можливість швидкої реакції на зміну в проектах завдяки зміні складу учасників;

• не виникає проблем під час ліквідації корпорації, як це має місце за умов традиційного об'єднання підприємств.

Михалєвич подає основні умови створення віртуальної корпорації [57, с. 203]:

а) кожний із партнерів мусить істотно додавати вартість до кінцевого результату;

б) члени мусять мати глибоку взаємну довіру і взаєморозуміння, щоб забезпечити довготермінову співпрацю;

в) корпорація повинна концентрувати свою увагу на проектах, певні завдання можуть бути реалізовані кількома членами від імені корпорації;

г) правила функціонування повинні бути чітко і зрозуміло викладені перед початком процесу створення корпорації;

д) члени корпорації повинні розпізнати потребу у виконанні функцій, які координують діяльність цілого об'єднання і визначити виконавця цієї функції за відповідну винагороду;

е) корпорація має створити механізм стикування з невіртуальними клієнтами.

Рис. 4.18. Рівень централізації: pro і contra

Джерело: [57, с. 204]

Створення віртуальних корпорацій може бути ініційоване фірмами, яких часто називають “мережевими брокерами” (англ. Network brokers), однак вони можуть виникати також унаслідок природного процесу еволюції господарських зв'язків, маючи на меті отримання конкурентної переваги. З одного боку віртуальні корпорації в змозі використовувати ринкові сили для того, щоб проектувати, виготовляти, дистрибутувати і підтримувати свої пропозиції у такий спосіб, який не можуть скопіювати повністю інтегровані фірми. Однак, з іншого боку, ці ж “плюси” можуть бути одночасно слабкими місцями таких корпорацій, оскільки зростає рівень ризику, координація між “частинами” через ринок стає все складнішою. Часом доходить до парадоксальних ситуацій, коли інновації стають джерелом конкурентної переваги для одних фірм, а для інших партнерів діють зворотно. Інакше виглядає ситуація в інтегрованих, централізованих фірмах: ці фірми володіють механізмами розв'язання конфліктів і координації дій щодо впровадження інновацій. Цей вибір між стимулами і контролем покладено в основу рішення, яке мусять прийняти менеджери з дистрибуції товарів. Схематично це подано на рис. 4.18.

4.3. Логістика в ланцюгу поставок

Трансформація логістичного мислення системними категоріями від фрагментарного впровадження концепції логістики з початку 1970-х років досягла рівня інтегрованого логістичного управління, що унаочнено формуванням логістичних систем виробництва товарів, логістичних систем дистрибуції товарів тощо. Водночас вплив зовнішніх чинників, таких як зародження та розвиток глобальної конкуренції, поява та пошук як альтернативних джерел постачання іноземного походження, динаміка змін у сукупному попиті в напрямку ощадності, зініціював розширення меж логістичної кооперації до логічного завершення – повноцінного ланцюга поставок, що охоплює всі ланки від джерела сировини включно до постачання готової продукції кінцевому споживачеві.

Прискореному розвитку зі середини 1980-х років концепції управління ланцюгом поставок сприяли як власний потенціал логістики, сформований у хронології розвитку теорії і практики логістики (про це свідчить хронологія фаз розвитку, подана у табл. 4.8), так і потенціал зовнішніх чинників, передусім базових мегатенденцій.