Розділ 4. СТРАТЕГІЯ ЛОГІСТИКИ І ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

• планування асортиментного складування тощо.

Аналогічні логістичні рішення необхідно прийняти і під час здійснення функцій транспортування товарів, тобто щодо належності транспортних засобів (власний відділ доставляння чи аутсорсинг), технологій міжсклад- ських переміщень, технологій розподілу, консолідації і доставляння кінцевому споживачеві тощо.

Інтегрований підхід до прийняття логістичих рішень із переміщення товарів у просторі і в часі вимагає синтезу окремих логістичних функцій, передусім транспортних і складських. Так, постачання товарів споживачам із центрального складу, як правило, результують до зниження складських витрат, однак при цьому зростають транспортні витрати, погіршуються показники рівня обслуговування, наприклад, термін виконання замовлення. Однак у цілому це вигідно за умови незначної кількості споживачів та значних партіях поставок. У разі малих партій поставок вигідною стає децентралізована дистрибуція, оскільки зростання складських витрат достатньою мірою компенсується редукцією (зниженням) транспортних витрат. У рамках цього рішення важливим є горизонтальна структура рівня складування, тобто кількість, потужність та локалізація складів на кожному рівні утримання запасів.

Досліджуючи ідентифіковані причинно-наслідкові зв'язки у системі фізичної дистрибуції товарів, спектр чинників логістичної оптимізації розширюється використанням детермінант управління запасами, пакування, а в кінцевому підсумку – виконання замовлення. Зауважимо, що істотний впив на логістику дистрибуції товарів має або не має крайньої ланки – торгівлі як “виконавиці” певних логістичних функцій. У цьому разі важливим завданням для дистрибуційної логістики є визначення територіального впливу торгових центрів, що має ґрунтовне значення для формування системи запасів у роздрібній торгівлі споживчими товарами. Для цього доцільно використати так зване гравітаційне правило роздрібної торгівлі Рейлі [68, 87]: “Міські центри притягують закупівлі клієнтів зі свого оточення у відношенні, прямо пропорційному до кількості населення тих міст і обернено пропорційному до квадрата відстані, яка відділяє клієнтів від центру тих міст”.

На підставі цього закону можемо встановити пропорцію закупів, які роблять у містах А і В мешканці розташованого між ними міста С. Розглянемо такий приклад: якою мірою мешканці м. Гайсина здійснюють закупи (П„) у віддаленій Вінниці (LB = 94 км, населення φΒ = 387 тис. осіб) порівняно з закупівлями (Пу) у ближчій Умані (Ly= 64 км, населення φу = 94 тис. осіб). Для цього складемо таке відношення:

Отримане відношення означає, що, незважаючи на більшу відстань, мешканці Гайсина частіше роблять закупи у Вінниці, ніж в Умані: на 100 закупок в Умані припадає 191 закупка у Вінниці.

Для пристосування гравітаційного правила роздрібної торгівлі до ринку інвестиційних товарів замість кількості населення як “сили притягання” введемо показник обсягу виробництва (для Вінниці – 350 млн. грн. і для Умані – 95 млн. грн.):

тобто закупи мешканців Гайсина у Вінниці на 71 % переважають закупи в Умані.

Користуючись правилом Рейлі, також можна визначити межі сфери “байдужості” між двома центрами, в якій мешканці (або підприємства) будуть рівною мірою робити закупи в обох центрах. Визначені межі сфери “байдужості” характеризуватимуть територіальний діапазон впливу ринку. Очевидно, що визначені у такий спосіб сфери впливу Вінниці, наприклад, на трасах Вінниця–Умань, Вінниця–Хмельницький, Вінниця–Бердичев, пролягатимуть на різних відстанях залежно від показників окремих міст. Для наведеного прикладу діапазон впливу ринку міста Вінниці у напрямі Умані становитиме

де Lвy = 158 км – відстань між Вінницею та Уманню.

Отже, сфера “байдужості” між Вінницею та Уманню пролягатиме на відстані 106 км від Вінниці. Приблизно такий самий діапазон впливу отримаємо, прийнявши за “силу притягання” обсяг виробництва, а саме:

Узагальнюючи викладене та отримані результати дослідження логістики дистрибуції, процес управління дистрибуцією товарів можна подати у вигляді алгоритму, що передбачає реалізацію окремих фаз:

• Планування фізичної дистрибуції товарів:

♦ аналіз вихідних умов функціонування системи дистрибуції товарів;

♦ цілі підприємства та цілі дистрибуції;

♦ вибір стратегії дистрибуції;

♦ формування каналів дистрибуції;

♦ формування завдань і засобів просторово-часового переміщення товарів.

• Організування фізичної дистрибуції товарів:

♦ вибір варіанта організування фізичної дистрибуції товарів;