Розділ 4. СТРАТЕГІЯ ЛОГІСТИКИ І ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

• глобальне джерело постачання (“Global sourcing”);

• концентрація джерел постачання (“Single sourcing”);

• “модульне” постачання (“Modular sourcing”);

• регіональне постачання (“Regional sourcing”).

Поняття глобального джерела постачання (Global Sourcing) не має однозначного визначення, однак єдиною є сутність, що виражається в ефективному використанні світових ресурсів у сферах персоналу, матеріалів, енергії і капіталу. Використання глобальних джерел постачання дає змогу залучити мізерні чи відсутні у власній країні товари, послуги або виробничі потужності в бажаній якості і кількості. Водночас у країнах придбання можуть з'являтися нові ринки збуту. Також скорочуватиметься залежність від місцевих постачальників і, відповідно, підвищуватиметься конкуренція на ринку постачальників. Загалом стає можливим трансфер технологій.

Упровадження стратегій глобального джерела вимагає певних зовнішніх і внутрішніх умов. Політична стабільність, торговельна і правова безпека належать до зовнішніх умов. Достатні знання і компетенції у міжнародних аспектах постачання, досвід менеджменту, кваліфікація і високий рівень співробітництва, логістично зорієнтована організація підприємства – аж ніяк не повний перелік внутрішніх умов.

Оцінювання ефективності впровадження стратегій глобального джерела повинно охоплювати також аспекти зниження ризику придбання за рахунок вищої надійності постачання, використання нових технологій, посилення конкуренції. Водночас додаткові витрати на вивчення ринку постачальників, маркетинг, інформаційні системи, організаційні заходи, кваліфікацію працівників повинні протиставлятися цій стратегії, як і ризики коливання валютних курсів, політичні зміни тощо.

Загалом промисловий перехід до глобального джерела у всіх випадках призводить до погіршення (ускладнення) кількісної, якісної, просторової і часової можливості визначення матеріальних потоків.

Для зменшення складності постачальницьких процесів, зниження витрат закупівлі та підвищення прозорості процесу придбання багато підприємств упроваджують стратегії концентрації джерел постачання і модульного постачання. Стратегія концентрації джерел постачання кореспондується із концепцією “точно, своєчасно” як нова сутність співпраці між покупцем і постачальником, що передбачає спільні іїшестиції та взаємну залежність, а, як наслідок, – синергічні ефекти для обох сторін.

Із зростанням вимог до якості продукції підвищилась роль концентрації джерел постачання як стратегії логістики постачання. Водночас загострюється вплив зовнішніх джерел на ймовірність ризику недопостачання, а отже, недовиробництва, що актуалізує необхідність створення відповідних інфраструктурних умов для забезпечення безперервності і надійності поставок. Натомість позитив внутрішньовиробничих умов визначається передусім характером співвиробництва у системі концентрації джерел постачання і ґрунтується на взаємному досвіді і відвертості (прозорості) ринкової поведінки та вимагає здатності працювати за різних підприємницьких культур. Реалізація цього вимагає часто створення позаінституціональних організаційних одиниць, колективів працівників із метою системного розв'язання проблем, замість “острів- кового”. За цих умов інформаційно-технічна інфраструктура та інфраструктура матеріальних потоків унаочнюють інтегральну складову системи відносин у моделі концентрації джерел постачання, що загалом означає неможливість однозначно специфікувати того чи іншого конкретного партнера.

Концентрація зусиль із матеріально-технічного постачання на одному або декількох постачальниках може зменшити витрати закупівлі та логістичні витрати. Це відбувається зменшенням контрольних функцій у системі відносин “постачальник-підприємство”, стратегічним залученням постачальників в еволюційний процес, забезпечуючи високу якість, постійне зниження витрат та гнучкість, ліпше використання потужності стандартизацією послуг, процесів, відносин, обміном знаннями, винесенням (out-) чи внесенням (in-) фаз виробництва тощо. Все це є складовими синергічного ефекту.

Проблематичність економічного логістичного мислення полягає у тому, щоб порахувати витрати і потреби цілком нової системи співпраці, яка еволюційно розвинулась з існуючих структур та виходить за межі окремих організацій. Окрім того, чинні системи обліку витрат не можуть забезпечити відповідність таким змінам.

Водночас має місце і певний скептицизм в оцінюванні ефективності моделі концентрації джерел постачання, якщо прогнозувати ризик концентрованого постачання, ймовірність неякісного постачання, ненадійності постачання, схильність до порушень функціонування, неадекватне осмислення нового технологічного розвитку, усунення умов конкуренції, витрати реформування, які виникають тощо. Тому необхідно постійно досліджувати, чи є переваги у витратах у системі концентрації джерел постачання настільки вагомими і заздалегідь обґрунтованими, що її можна взяти до використання, зважаючи на потребу забезпечення щонайменше двох джерел для кожного додатково закупленого продукту.

Підприємства, що виготовляють комплексні вироби, намагаються використати переваги стандартизації складових частин, формування компонентів і складових частин, модулювання функціональних частин (модулів). Останнє передбачає монтаж компонентів у незалежних місцях попереднього збирання, що, безперечно, спрощує виробництво, оптимізує кінцевий монтаж, знижує витрати на управління, однак призводить до додаткових витрат на управління виготовленням компонентів (модулів).

Концепція модульного постачання ґрунтується на купівлі попередньо змонтованих “модулів” від постачальника. Таке часткове перенесення процесу монтажу призводить до часткового перенесення функцій дослідження та розвитку, забезпечення якості тощо, обумовлюючи зменшення складності внутрішнього перебігу, кількості зовнішніх зв'язків із постачальниками. Порівняння традиційних систем постачання із сучасними системами модульного постачання ілюструє рис. 4.21.

Рис. 4.21. Системи постачання: а – традиційна; б – модульна

Зауважимо, що змінені стратегії постачання по-різному впливають на послуги та структуру перевезень, насамперед на співвідношення перевезень різними видами транспорту.

Логістика і постачання за принципом “точно, своєчасно” (JIT)

Розглядаючи розвиток логістики у контексті розвитку підприємництва, деякі автори ототожнюють виробництво за принципом “точно, своєчасно” із логістикою, інші ж уважають це вагомим підґрунтям логістики. Трактування його як синхронне з виробництвом постачання визначає момент надходження ресурсів у час фактичної потреби, що може звести складські запаси до нуля, а відтак капітальні та поточні витрати на їх утримання до нуля також. Однак навряд чи можна це цілком пояснити зміною принципів чи підходів. Швидше за все, це є поштовхом для зміни структури перебігу процесів, тобто точність і своєчасність функціонування всіх систем управління виробництвом, постачанням матеріалів, готових виробів.

Отже, стратегія тісного зв'язку постачальників із підприємством є реакцією на дедалі більші вимоги до здатності постачати та на дедалі більші ризики за умов скорочення життєвих циклів, індивідуалізації тощо. Оскільки з економічної доцільності стратегія виробництва “точно, своєчасно” не є придатною абсолютно для всіх матеріалів і закупівельних частин, тому насамперед вона повинна застосовуватися до частин, що широко використовуються та мають велику вартість або обсяг [17].