Розділ 4. СТРАТЕГІЯ ЛОГІСТИКИ І ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

Реалізація принципу “точно, своєчасно” передбачає три етапи. Перший етап охоплює завершення рамкової угоди з постачальниками і ґрунтується на аналізі та плануванні потужності на період 1–2 роки, яка мусить переглядатися, наприклад, кожні 6 місяців. Другий етап передбачає встановлення вимог до постачальників і реалізацію заходів з їх досягнення. Третій етап стосується зобов'язань покупця протягом узгодженого терміну приймати певну кількість матеріалів, товарів у відповідні терміни та місця постачання. Інтерпретація наслідків та умов ефективної реалізації принципу “точно, своєчасно” подана у табл. 4.9.

Водночас реалізація принципу “точно, своєчасно” може істотно вплинути на обсяги перевезень, співвідношення транспортних галузей. Однак стримувальними чинниками його реалізації можна розглядати: потребу прискореного застосування інформаційної та комунікаційної техніки, потребу поліпшення кооперації контрагентів на ринку перевезень (транспортних бірж, центрів перевезень товарів тощо), потребу інтенсифікації кооперації між різними перевізниками.

Постачання і транспортування

Загалом вплив зміни стратегії постачання та виробництва на сферу перевезень можна подати у вигляді табл. 4.10.

Подані можливі зміни у сфері перевезень ініціюють посилення кооперації в транспортному секторі, яка передбачала б системну інформатизацію інфраструктури перевезень, попиту і пропозиції транспорту, пошуку вантажів, актуальних повідомлень про перевезення тощо, а, отже, й інтеграцію систем управління перевезеннями.

Таблиця 4.9

Наслідки та умови ефективної реалізації принципу постачання “точно, своєчасно”

Таблиця 4.10

Вплив стратегій постачання на перевезення

Отже, поширення процесів глобалізації економіки супроводжується поглибленням спеціалізації виробництва і розподілу товарів та послуг, а, отже, істотним ускладненням у просторово-часовій площині трансформації фізичних (товарно- матеріальних) потоків і потоків інформації. Посилення цих тенденцій ставить нові вимоги перед логістикою – її раціоналізацію для зменшення сукупних витрат та витрат ризику за умови гарантування високого рівня сервісу поставок. Дедалі більша відповідальність логістики генерує впровадження сучасних систем постачання, побудованих за принципом оптимальної концентрації джерел постачання, однак це ставить додаткові вимоги до транспортної сфери у цілому та до кожного виду транспорту зокрема, порушуючи співвідношення статус-кво.

Зауважимо ще одну складову ефекту глобалізації – уникнення витрат на захист продукції від підробок (фальсифікації•): масова стандартизація продукції глобальних фірм забезпечує найнижчі витрати її виробництва, тому будь-яке інше підприємство не зможе забезпечити таку низьку собівартість, а, отже, буде змушене продавати свою продукцію за вищою ціною, щоб забезпечити необхідну рентабельність капіталу. Тому, через глобальну дистрибуцію така організація програватиме в аспекті цінової конкуренції глобальній фірмі.

Іншою характеристикою мегатенденцій, що має безпосередній вплив на перебіг логістичних процесів, є індивідуалізація попиту на товари чи послуги – як відображення сучасних змін на ринку щодо індивідуалізації вимог до ціни та якості продукту, часу та еластичності виконання замовлення тощо. Це означає, що посилюється тенденція до індивідуального замовлення на товари і послуги, не стандартного, а специфічного виконання замовлень, проектів тощо.

На перший погляд, така тенденція створює антистимули, діючи у протилежному від стандартизації напрямі, генеруючи процеси деспеціалізації. Однак стратегічний аналіз свідчить, що цьому можна запобігти, якщо індивідуалізацію “відтягнути” на пізнішій стадії виготовлення продукту чи надання послуги, стандартизувавши виконання попередніх стадій. Для виробництва це означає стандартизацію виготовлення складових частин кінцевого виробу. У сфері надання логістичних послуг стандартизації підлягають усі проміжні ланки процесу дистрибуції товарів у напрямі поглиблення спеціалізації учасників логістичного процесу, однак на кінцевій ланці – у контакті з кінцевим споживачем – підхід строго індивідуальний. Загалом можна стверджувати, що будь- який споживач має мати доступ до “стандартного” пакета виробів і послуг, однак певній частині споживачів, окрім стандартного, може бути наданий (за замовленням) і “індивідуальний” набір виробів та послуг.

Очевидно, що індивідуалізація попиту значно ускладнює логістичні процеси, передусім транспортно-складські, інформаційні, пакувальні, і це зумовлює зростання відповідних витрат, а значить, і загальних логістичних витрат. Тому завдяки інтеграції підприємств у логістичному ланцюзі поставок удається сформувати механізми компенсації дедалі більших логістичних (і не тільки) витрат на пізніх стадіях відповідною економією на ранніх стадіях трансформації товарів.

Доцільно мати на увазі, що будь-яке індивідуальне виконання замовлення, як правило, є ціннішим для клієнта, ніж стандартне, акумулює більше додаткової користі, тому й реалізується кінцевому клієнту за вищою ціною. А це ініціює відповідне бажання: продати стандартну пропозицію за ціною індивідуальної, отримавши додатковий прибуток. Такі консеквенції змушують виконавців індивідуальних замовлень витрачати додаткові кошти на захист своєї продукції чи послуг від фальсифікацій, що істотно впливатиме на загальні витрати.

Заслуговує на увагу і те, що індивідуалізація вимог клієнтів, реалізована у сфері дистрибуції (наприклад, для споживчих товарів у закладах роздрібної торгівлі), не повинна витратно “лягати” тільки на цю сферу, а рівномірно розподілятися по всьому ланцюзі поставок, передусім щодо виробників. Це змушує їх також упроваджувати індивідуалізовані логістичні стратегії.

Найочевиднішою з погляду впливу на формування логістичних ланцюгів поставок виглядає інформатизація: і як сучасна технологія прийняття логістичних рішень, і як інструмент керування потоком ресурсів у режимі реального часу, і як знаряддя моделювання реальних логістичних процесів для прийняття рішень із використанням експертних систем, і як спосіб передання, перетворення, зберігання та використання інформації, і як універсальний механізм адаптації суб'єктів та видів діяльності до єдиного “регламенту”, і як ефективний засіб мультиплікації масштабу. Можна стверджувати, що без таких ефективних інструментів інформатизації, як система автоматичної ідентифікації (АІ) та система електронного обміну інформацією (EDI), були б неможливі темпи попередніх двох мегатенденцій – глобалізації й індивідуалізації.

Врешті-решт, екологізація як чергова мегатенденція має прямий стосунок і до логістики як у локальному розумінні (підвищення вимог органів державної влади до чистоти довкілля), так і в глобальному (збільшення кількості і відстаней транспортування матеріальних ресурсів). Політика урядів цивілізованих країн спрямована на безпечне для довкілля захоронения та зберігання відходів, повторне їх використання, утилізацію відпрацьованої продукції, тари, упакувань тощо, що спричиняє значне зростання відповідних витрат. Тому так важливо знайти місце редукції цих чи субституційних витрат. Найбільше шансів для цього можуть надати створювані ланцюги поставок, у рамках яких можна реалізувати концепцію рециклінгу, удосконалити систему пакування (уніфікація, повторне використання тощо), оптимізувати транспортну складову логістичних витрат. Із глобального погляду на екологізацію ідентифікується конфлікт цілей (trade off) отримання ефекту масштабу із цілями зменшення транспортного навантаження на кінцевий продукт. Зважаючи на те, що левова частка транспортних послуг здійснюється автомобільним транспортом, який є основним чинником забруднення довкілля, стає очевидним, що глобалізація, підвищуючи транспортомісткість кінцевої продукції збільшенням відстаней переміщення сировини, півфабрикатів, готових продуктів, істотно конфліктує в зазначених аспектах (у логістиці) з екологізацією.

Охарактеризовані мегатенденції та окремі інші тренди загалом істотно впливають на трансформацію ринку логістичних послуг (табл. 4.11).

Таблиця 4.11