Розділ 10. ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГІСТИКИ

• реалізації інтеграційних процесів із забезпеченням стратегічної незалежності, що становитиме сутність стратегії логістичної кооперації;

• формування інформаційно-логістичних інфраструктур;

• ризику міжвиробничої кооперації.

За сервісно-орієнтованих кооперацій та мереж є виразна тенденція до відкритих, ринковоподібних структур, до електронних ринків. Щораз менше клієнтів готові зв'язуватись через мережу з безпосередніми оферентами, а це видозмінює сутність конкуренції. Так, фірми А і В можуть одна щодо другої бути і залишатись конкурентними, але дійсно конкуруватимуть тільки виробами і проектами. Численні кооперації, будучи у формі консорціумів або стратегічних альянсів, допомагають їм бути наперед готовими до важкого стратегічного адаптування до висококонкурентного глобального розвитку технологій.

Міжвиробничі організаційні форми і координаційні механізми відбиваються у внутрішніх структурах: з одного боку, реалізується вигода тісного міжвиробничого об'єднання на базі EDI тільки через послідовне адаптування внутрішньовиробничих структур і ходу процесу. З іншого, – вимагається сильніша міжвиробнича координація не тільки за допомогою узгодження відносин, орієнтації і точки зору власних працівників, але також і впровадження у масштабах кооперацій довір'я, компромісу інтересів, гнучкості, відповідальності за управлінські рішення до власних працівників.

Кваліфіковані працівники є ключовим фактором перетворення стратегічних, технічних і організаційних інновацій. Адже інформаційно-логістична підтримка спирається на таких співпрацівників як на координаторів ділових (торгових, економічних) процесів. Це передбачає збільшену зовнішню орієнтацію, яка повністю поширена як на керівництво корпорацій (об'єднань) підприємств, так і на збут і обслуговування клієнтів. Працівники повинні бути скоординовано об'єднані щодо підприємств в економічних процесах. Це вимагає поступових змін в орієнтації на кооперацію, контроль, формулювання цілей та ідентифікаційний зв'язок.

На сучасному етапі спостерігаються масивні структурні зміни суспільних і економічних стосунків, які пов'язані з розвитком інформаційно-логістичних інфраструктур. Істотною ознакою цих змін є глобальне створення інформаційної мережі. Ці інфраструктури, як і, можливо, безмежний інформаційний простір, сприяють децентралізації, спеціалізації, розподілу та індивідуалізації. Нові логістичні послуги підтримують планування і використання комплексів.

Ця глибока зміна в господарських структурах є головним викликом для підприємницької політики: управління підприємством у можливих межах системи, зв'язок і кооперація з побічними мережами за умов різнобічної взаємної залежності вимагає осмислення взаємозалежності мереж. Це потребує нових механізмів управління на противагу ієрархії і бюрократії та проводиться не тільки з огляду на ієрархію та навколишнє середовище підприємства, але й також згідно з підприємницькою культурою. І це стає історичним викликом для піонерів в економіці не тільки у вузькій інформаційно- і комунікаційно- технічній промисловості, але також і в багатьох галузях.

Орієнтації і основні умови для успіху кооперацій:

• толерантність амбіцій у стосунках зі змінними межами;

• довіра як основа співпраці;

• переймання відповідальності за власне підприємство в межах, актуальних для підприємства;

• готовність погасити конфлікти, зважаючи на загальні цілі і спільне використання, ймовірно також із допомогою посередників, якщо не можна вирішити узаконено.

Отже, множаться ознаки, за якими необхідно виявляти як на практиці, так і в науці нове значення форм кооперації підприємств, їх нових типів. Підприємства з нечіткими, динамічними межами в різних мережах прямують за новим типажем і розглядаються як підприємства-мережі. Ймовірно, що кожне підприємство живе одночасно в ринковогосподарській і договірній мережах.

Викладені тенденції та особливості логістичної кооперації актуалізують організаційні аспекти логістики у внутрішніх та зовнішніх активітетах. З цією метою можна пропонувати такі напрямки розвитку стратегічних організаційних структур логістики:

• орієнтацію на процес;

• орієнтацію на ринок;

• орієнтацію на логістичний канал.

У структурах, орієнтованих на процес, увага сконцентрована на досягненні високої ефективності інтегрованої логістичної системи, і це виразиться в показнику “доданої вартості” у ланцюзі вартості. Процесна орієнтація організаційних структур є найрозповсюдженішою.

Організаційні структури, орієнтовані на ринок, зосереджують свої зусилля у двох сферах: сфері спільної реалізації поставок продуктів до клієнтів та сфері координації продажів. Такий напрям організації логістики є менш уживаним.