Розділ «Візити»

— З радістю. За пару хвилин.

— Дякую, Юне.

— Плануєш зв’язатися з містером Болтоном?

— Поки ні. Не хочу, щоб він думав, наче я ним цікавлюся.

— І ти справді все сьогодні ввечері поясниш?

— Поясню так, як зможу.

— А чи стане це в нагоді?

— Чесно тобі сказати? Не знаю. Є щось новеньке щодо тої речовини, яку ти знайшов на одязі й сіні в сараї?

— Поки ні. Подивимося, що я дізнаюся про Болтона.

— Дякую.

— Що зараз робитимеш?

— Скуплятимусь у крамниці.

— Сподіваюсь, ти не забув купонів на знижку, які дала тобі дружина.

Ралф усміхнувся й поглянув на перетягнутий гумовою стрічною стосик, що лежав на пасажирському сидінні.

— Наче вона дозволить мені забути, — сказав він.

Він вийшов із «Кроґеру» з трьома пакунками продуктів, склав їх у багажник і зазирнув у телефон. Два повідомлення від Юна Сабло. Спершу Ралф відкрив те, у яке було вкладено фото. Поліцейський знімок, на якому Клод Болтон видавався набагато молодшим за чоловіка, якого Ралф опитував до ареш­ту Мейтленда. Вигляд у нього був обдовбаний по саму зав’язку: утуплений на кілометр погляд, подряпана шия і якийсь патьок на підборідді — чи то яєчня, чи то блювотиння. Ралф пригадав слова Болтона, що він тепер відвідує зібран­ня «Анонімних наркоманів» і вже шість років як нічого не вживає. Може, так, а може, і ні.

У другий електронний лист Юн вклав кримінальне досьє. Затримань вистачало, здебільшого за несерйозні порушення, а ще було вдосталь особливих прикмет. До таких належали шрам на спині, ще один — ліворуч під ребрами, ще — на правій скроні, плюс близько двох дюжин тату. Орел, ніж із закри­вавленим вістрям, русалка, череп зі свічками в очних западинах і багато інших, які Ралфа не цікавили. А цікавили його слова на пальцях: «НІЯК» на правиці й «МУШУ» на лівиці.

В обгорілого чоловіка біля суду були тату на пальцях, та чи «НІЯК» і «МУШУ»? Ралф заплющив очі, спробував вдивитися, але нічого не побачив. З досвіду він знав, що тату на пальцях часто трапляються в чоловіків, які відбули час за ґратами. Може, перейняли цю моду з кінофільмів. Популярністю користувались «ЛЮБО» і «ХУДО», а також «ЛАФА» і «БІДА». Ралф пригадав, що Джек Госкінз розповідав йому про маленького грабіжника зі щурячим писком, який мав на пальцях «ТРАХ» і «СМОК». Джек тоді сказав, що такими татухами дівчат не сильно привабиш.

Але в дечому Ралф був певен — на передпліччі обгорілого чоловіка татуювань не було. У Клода Болтона таких малося задосить, та якщо вогонь так понівечив тому чоловікові обличчя, то міг і татуювання з рук стерти. От тільки…

— От тільки той чоловік біля суду ніяк не міг бути Болтоном, — сказав Ралф, широко розплющивши очі й вирячившись на людей, що заходили й виходили з супермаркету. — Це неможливо. У Болтона немає опіків.