Розділ «Сліди і канталупа»

— А той повелитель об’єктивів — свій.

— Це не одне й те саме. У нього був вибір.

— Ні, Білле, — сказав Ралф, крутнувшись у своєму шезлонгу. — Це була його робота. А то був повзик, чорт забирай.

— Ралфе, вислухай мене, будь ласка. Мейтленд убив Френка Пітерсона. Брат Френка вбив Мейтленда. Більшість вважатиме це справедливим самосудом, та чом би й ні? У цьому штаті тільки нещодавно запанували закон і по­рядок.

— Террі сказав, що нікого не вбивав. Це була його передсмертна заява.

Семюелз підвівся на ноги й став походжати з боку в бік.

— А що ще він міг сказати, коли поруч колінкує дру­жина й очі собі виплакує? Чи мав сказати щось на кшталт: «О так, справді. Я того малого збезчестив і покусав, не обов’язково в такому порядку, а тоді кінчив на нього, на доважок»?

— Існує безліч доказів тому, що Террі перед смертю сказав правду.

Семюелз підступив до Ралфа і завмер, дивлячись на нього згори вниз.

— У зразку сперми виявили його, блять, ДНК, а ДНК перебиває все. Малого вбив Террі. Не знаю, як він облагодив усе інше, та якось вийшло.

— Ти прийшов сюди переконувати мене чи себе?

— Не потрібне мені ніяке переконування. Я прийшов сказати, що ми дізналися, хто перший викрав отой білий фургон «еконолайн».

— А зараз яка з цього користь? — спитав Ралф, але ­Семюелз нарешті помітив у очах детектива іскри заці­кавленості.

— Маєш на увазі, чи проллється світло на весь цей безлад? Ні. Але історія захоплива. Хочеш почути чи ні?

— Звісно.

— Його викрав дванадцятирічний хлопчик.

— Дванадцятирічний? Ти жартуєш?

— Ні, він кілька місяців провів у дорозі. Подолав увесь шлях до Ель-Пасо, перш ніж коп узяв його на стоянці перед «Волмартом», де малий спав у своєму «б’юїку». Загалом украв чотири автівки, але фургон був перший. Дістався на ньому до Огайо, там покинув і пересів на іншу машину. Ключ запалювання лишив у замку, як ми й думали.

Семюелз проказав це гордовито, і Ралф подумав, що прокурор, певно, має на це право — зрештою, приємно дізнатися, що справдилася хоч одна з твоїх теорій.

— Але ми й досі не знаємо, як фургон потрапив сюди, так? — запитав Ралф.