Розділ «Досудове слухання»

— Ну, ти хоч отримав свою передсмертну заяву, — сказала Марсі й простягнула до Ралфа долоні, червоні від крові чоловіка. — Отримав?

Ралф не відповів, тож вона відвернулася від нього й побачила Білла Семюелза. Він вийшов із будівлі суду і тепер стояв між бейліфами біля вхідних дверей.

— Він сказав, що не вбивав! — закричала вона йому. — Сказав, що не винен! Ми всі це чули, сучий ти сину! Мій чоловік перед смертю сказав, ЩО НЕ ВИНЕН!

Семюелз нічого не відповів, розвернувся і зайшов у будівлю.

Сирени. Сигналізація «камаро». Збуджений гомін людей, які поверталися на місце, де щойно сталася стрілянина. Їм кортіло побачити тіло. Кортіло його сфотографувати, викласти в себе на фейсбуці. Піджак Гові, який адвокат огорнув навколо наручників, щоб приховати їх від преси та камер, тепер лежав на тротуарі, весь у брудних плямах і кривавих патьоках. Ралф підібрав його і накрив обличчя Террі, видобувши тим самим із його дружини жахливе тужне виття. Тоді він пішов до сходів суду, сів й опустив голову між колінами.