Розділ вісімнадцятий Новий світ

Гарольда, здається, дуже розчарував його «сценічний провал». Він передумав заходити в селище й повів мене вздовж узлісся до річки.

— Та не зважай, — спробувала я його втішити.

Він похмуро зиркнув на мене.

— Ти що, не розумієш, що це означає?

— Нічого не означає. Просто тутешніх дітей не здивуєш чудесами.

— І це, по-твоєму, нічого?!

Я відчула себе неуком. Гарольд, як не крути, мав вдачу складнішу й сварливу, був самолюбний і переймався всілякими дрібницями, а сперечатися з ним сьогодні не хотілося. Адже навколо був такий сонячний, такий легкий, такий чудовий день!

На березі струмка стояли й розмовляли принц, Ельвіра й Оберон.

Побачивши нас із Гарольдом, Ельвіра заусміхалася, кинулася до мене, поривчасто обійняла.

— Ліночко! Вітаю… Ви нас врятували. Ви нас усіх врятували. Спасибі вам!

— Ну, це… — мені стало ніяково, я спробувала вивільнитися. — Нема за що…

— Я знаю, ви думаєте про мене, що я навіжена, скиглійка, ще що-небудь… Може, ви думаєте, що я не люблю його величність?

Вона випустила мене і обійняла на цей раз Оберона. Принц засміявся.

— Присягаюся, я нічого такого не думала, — пробурмотіла я невпевнено. — Чесно-чесно…

Ельвіра відразу ж випустила короля, чмокнула мене в щоку, махнула рукою принцові й утекла до лісу. Мелькали п’яти — принцеса була босоніж. Ще довго з лісу долинали хрускіт гілок і щасливий мелодійний сміх.

— Хоч би шпичака в ногу не загнала, — сказав принц стурбовано. — Батьку, я простежу.

— Простеж…

Принц пішов. Оберон дивився йому вслід, і в цьому погляді не було батьківської гордості. Я мимоволі пригадала слова Ельвіри: «У принца одна велика неприємність — він не схожий на батька…»

— Ліно, — Оберон перевів погляд на мене, — ніколи не кажи «присягаюся» у звичайній розмові. У Королівстві клятва — не слова. Кожне «присягаюся» — це зобов’язання, яке рано чи пізно дає про себе знати… Зрозуміло?

Мій сірий коник, що пережив дорогу й останніми днями служив в’ючною твариною, зустрів мене щирою радістю. Я ледве не розплакалася, притулившись обличчям до його теплої морди. Конюхи попрацювали на славу: Сірий був чистий, нагодований і готовий до прогулянки для огляду нових володінь.