Розділ четвертий Зло не має влади

Зло не має влади

— На ось, вибери собі, — Гарольд кинув переді мною на стіл купу одягу, переважно шкіряного. Чистим він вважався дуже умовно, і запах від нього був так собі. Я двома пальцями взяла велику чорну куртку із металевими заклепками.

— А може, залишити мій? Штани…

Гарольд окинув мене поглядом:

— Там, куди ми йдемо, таке не носять.

Йому було років сімнадцять, і він добряче скидався на тих десятикласників, що дружили з Лозовою і Зайцевою. Нахабний тип. І мені дуже не сподобалося, що Оберон викликав його до себе в кабінет, поставив мене перед ним і сказав: «Гарольде, це наш новий маг дороги. Будеш його наставником».

А я ж сподівалася, що вчитиме мене Оберон!

— Ну, вибирай. Штани там, сорочку, чоботи. Чи тобі сукню з криноліном? — тепер він уже явно знущався.

Довелося мені таки порпатися в цій купі. Майже весь одяг був для дорослих, і, поки я відшукала невеликого розміру штани і підходящу куртку, вибору в мене не залишилося.

— Слухай, Гарольде… А куди ми йдемо?

— Відучуємося говорити: «Слухай, Гарольде». Вчимося звертатися: «Скажіть, майстре».

Я подумала, що досі в нього в підпорядкуванні нікого не було. Мені випала честь бути першою піддослідною свинкою.

— Е-е-е… майстре. А Оберон казав…

Він не на жарт спохмурнів:

— Ще раз скажеш «Оберон», і я тобі ніс розквашу. Кажи «його величність».

Я міцніше зціпила зуби. Гаразд-гаразд. Ще невідомо, хто кому перший розквасить ніс.

Перевдягатися довелося тут же, на складі, за штабелем потертих сідел (здається, сідла були не для коней — завеликі). Поверх своїх колготок і футболки я натягнула штани, сорочку й дуже довгу для мого зросту куртку. Взула чоботи — наші модниці, мабуть, побилися б за такі ботфорти… якби вони були хоч трішечки новіші.

Гарольд оглянув мене (повне чуперадло, якщо чесно) і залишився задоволений.

— Урок перший, — він заклав руки за спину й відставив ногу, щоб здаватися соліднішим. — Маг дороги повинен уміти захищатися від зла. Бо як тоді він зможе захистити інших?