Розділ XXII

Бренан кивнув. Він уже знав про це від Шайни та Ґвен. За давньою традицією, вмирущий король Катерлаху висловлював свою волю щодо кандидатури наступника, призначаючи його лордом-реґентом — фактично тимчасовим королем, що мав правити країною, поки Рада Лордів визначатиметься зі своїм вибором. А в разі наглої смерті короля реґентом автоматично ставав його старший син, який не мав жодних шансів отримати батькову корону. Втім, бувало й так, що за відсутності явного фаворита сам король висував на реґентство свого сина. Як Бренанові було відомо, останніми днями сестра Брігід вер Камрон намагалася переконати Енгаса аб Брайта, щоб той відмовився від підтримки ґрафа Карвадонського і призначив реґентом лорда Кивіна аб Енгаса.

— Я вже змирився з тим, — вів далі король, — що Авлайд аб Калвах вибув із боротьби. А дати йому реґентство означало б лише додатково ускладнити виборчий процес, який і без того обіцяє бути напруженим. Проти ґрафа Ярвійського я не маю серйозних заперечень, також він влаштовує й багатьох відьом, але з ним може виникнути дуже негарна ситуація, якщо ви таки вирішите не чекати наступних виборів, а вже зараз претендувати на престол. І до всього цього, мій син Кивін не хоче ставати реґентом.

— Чому?

— Його не надихає перспектива на якісь двійко місяців посісти трон, щоб потім поступитися місцем комусь іншому. І я це чудово розумію, бо й сам не зрадів би такому дарункові. Кивін радить мені відкинути упередженість і просто призначити реґентом леді Ґвенет.

— О! — не стримав здивованого вигуку Бренан. — А хіба це можливо?

— Певна річ. Досі в Катерласі не було жодної жінки-реґента, та й сам повний титул звучить як „лорд-реґент“, проте з цього не випливає, що реґент — виключно чоловіча посада. У нашому законодавстві термін „лорд“ позначає не стать людини, а її статус. Катерлахським лордом є особа шляхетного роду, що має у власності земельний наділ, який дає право на відповідний титул. Леді Ґвенет володіє Кил Морґанахом, а отже, за законом є лордом Катерлаху. Мабуть, ваші сестри не згадували про такий варіант, бо навіть думки не припускали, що я погоджуся бодай розглянути його. Їм добре відомо, з якою осторогою я ставлюся до відьом, а леді Ґвенет, хоч і втратила свою Іскру, все одно залишається відьмою. Підтримка ваших претензій на престол загалом не суперечить моїм принципам; зрештою, більшість чоловіків-відьмаків були королями й принесли чимало користі своїм країнам. Ваш намір зробити своєю королевою колишню відьму мене нітрохи не тішить, та з цим я нічого не можу вдіяти, тут мені доводиться скоритися неминучому. Але щоб я сам, власноруч посадовив її на трон… Тільки не подумайте, — додав Енгас по короткій паузі, — що я маю якісь претензії особисто до леді Ґвенет. Вона дуже славна дівчина, і свого часу я навіть плекав плани оженити на ній мого внука Фланана. Але вона завжди залишатиметься мінеганською відьмою і понад усе ставитиме інтереси свого Сестринства.

— Я так не думаю, государю, — заперечив Бренан, намагаючись говорити без запалу, зі спокійною розсудливістю. — Звичайно ж, виховання багато важить, і попервах леді Ґвенет буде непереливки. Але так само важко й багатьом принцесам, що виходять за чужоземних принців, а потім стають королевами в нерідній для себе країні. Та нічого — якось дають із цим раду. Скажімо, в Торфайні я ні від кого не чув нарікань, буцім їхня королева, отримавши по чоловіковій смерті реґентство, діє в інтересах Сейшану, своєї батьківщини. А Ейр… тобто леді Ейрін розповідала, що її тітка, леді Ідріс вер Берах, цілковито віддана Леннірові, хоч народилась і зросла в Тір на х-Ейдалі.

— Усе це так, — погодився король. — Але ви маєте розуміти, що між вихованням принцес та вихованням відьом є велика різниця. Кожну знатну дівицю змалку привчають бути вірною тій землі, якою правитиме її чоловік. А відьми віддані насамперед своєму Сестринству і при цьому щиро переконані, що лише вони знають, як буде краще для всього людства. Я дуже боюся, що леді Ґвенет ніколи не зможе позбутися цієї віри в безгрішність відьом і в своїй діяльності завжди керуватиметься думкою, що найправильніший шлях для Катерлаху — слухняно йти у фарватері Тір Мінегану. Чи зможете ви протистояти їй?

— Я певен, що до протистояння справа не дійде, — твердо мовив Бренан. — Ви помиляєтеся в свої оцінці леді Ґвенет. Вона… А втім, не буду сперечатися з вашою світлістю. Все одно ви вже вирішили зробити її реґентом.

Король пильно подивився на нього.

— Цікавий здогад. Чому так думаєте?

— Бо інакше ви б не заводили зі мною цієї розмови. Я ні на мить не припускаю, що вам потрібна моя порада. Гадаю, таким чином ви хочете застерегти мене щодо майбутніх проблем, пов’язаних з леді Ґвенет, і з’ясувати, чи готовий я до них. А може, збираєтеся висунути мені певні умови для її призначення.

Енгас не встиг нічого відповісти, бо якраз пролунав обережний стукіт у двері. Це був камердинер з повідомленням, що перший міністр і міністр права з’явилися на виклик. Король звелів переказати, щоб вони зачекали, а коли слуга вийшов, прокоментував:

— Швидко ж примчали! Мабуть, чигали десь неподалік у сподіванні, що я їх викличу. От кому найбільше не терпиться почути ім’я реґента, то це чиновникам. За великим рахунком, їм байдуже, хто ним стане, головне для них визначеність. — Із цими словами він узяв зі стола тонку теку й розгорнув її. — Ну, нічого, хай ще трохи заждуть. А тим часом підтягнуться й вищі лорди, що зараз перебувають у Рінанхарі. Їм, либонь, уже доповіли про нашу зустріч.

Король видобув з теки наполовину списаний аркуш цупкого паперу й поклав його на свою дощечку для письма. Бренан мав досить гострий зір, щоб без найменших зусиль розібрати заголовок: „Про запровадження реґентства в Об’єднаному Королівстві Катерлах“.

— Ви помилилися в одному, — знову заговорив Енгас аб Брайт. — Я не збираюся ставити вам жодних умов. Не бачу в цьому ніякого сенсу. Якщо ви виявитеся підкаблучником, то однаково не зможете дотримати своїх обіцянок. А будете самостійним і повновладним королем, то й без моїх інструкцій знайдете противагу надмірній відданості леді Ґвенет ідеалам Сестринства. Гм… Хоч одну пораду я таки дам. А вже вам вирішувати, дослухатися до неї чи ні.

— І що за порада, государю? — чемно запитав Бренан.

— Не кваптеся з одруженням. Зачекайте хоча б до рішення Ради Лордів. А якщо станете королем, відкладіть весілля ще на півроку, не менше.

Бренан мало не кивнув у відповідь і лише останньої миті стримався. Про те, щоб побратися найближчим часом, між ним і Ґвен навіть не йшлося. Попри всі її палкі запевнення, що вона вже привчила себе до думки про подружнє життя, Бренан відчував, що заміжжя й досі лякає її. Поза будь-яким сумнівом, у всій цій ситуації з критичним погіршенням стану короля найбільше прикрощів їй завдавала та обставина, що в разі Бренанової перемоги на виборах сестри-відьми стануть тиснути на неї з тим, щоб вона чимшвидше вийшла за нього.

Тож Енгасова порада цілком збігалася з бажанням Ґвен. Проте Бренанові стало цікаво, якими ж мотивами керується король.