Розділ 19. Порожнеча й відродження (1797–1799)

Якось наприкінці літа Софія, лягаючи спати, тихенько шепнула Станіславу:

— Схоже, Метцель — наш щасливий пророк.

— У якому розумінні, дорога?

— Я вагітна і дуже хочу, щоб наш інженер висадив ще один берест.

Потоцький підхопив дружину й у захваті закружляв її.

— Усе, тепер з подвоєною силою домагатимуся розлучення із Жозефіною. Ти знаєш, mon ange, я відчуваю деяку провину за смерть наших дітей. По суті, вони були незаконнонародженими, бо наш союз досі не узаконений. Я розумію, що не варто так думати, але, можливо, Господь не побажав прийняти їх у цьому світі. Злотницький зараз у Петербурзі і повинен використовувати всі свої дипломатичні можливості, щоб виграти нашу справу. Я сьогодні отримав від нього листа, в якому він повідомляє, що Жозефіна дуже «подружилася» із Шуазелем де Гуфьє і вже близька до позитивного вирішення питання про розлучення.

— Напевно, не зовсім щиро пролунає з моїх вуст, але я бажаю їй тільки щастя.

Через кілька днів, як завжди після сніданку, слуга приніс свіжу пошту. Крім численних журналів і газет із Парижа, Відня, Варшави, Берліна і Києва, Станіслав отримав листа від Жозефіни, а Софія — від Йозефа де Вітте.

— У Жозефіни дві проблеми, — вимовив Станіслав, відклавши листа. — Але рішення у них одне — гроші.

— Які ж проблеми?

— Наша донька Вікторія виходить заміж.

— Але це ж приємна подія!

— Загалом так, але ти ще не знаєш, за кого.

— Тепер я і коханець Жозефіни граф Шуазель де Гуфьє стаємо родичами. Сватами. Суджений Вікторії — син графа Антуан Луї Октав.

— О, як цікаво!

— Дай Бог їм щасливого і довгого спільного життя.

— А друга проблема?

— Друга проблема — син Юрій. Знову заліз у борги. Мати не говорить про причини, покриває його, але мені здається, справа пов’язана з картами. Юрій якось хвалився в листі, що йому надзвичайно щастить у картах. Але ж він тільки-но отримав звання камер-юнкера, йому світить блискуче майбутнє при дворі. Потрібно тільки трішечки постаратися… — Станіслав піднявся і нервово заходив по кімнаті.

— Що ти збираєшся робити, mon ami?

— Поки не знаю. Швидше за все допоможу, але попереджу, що це востаннє, і вимагатиму від Жозефіни і Юрія звіту про те, що трапилося.