— О ні, ваша величносте, я і сам здивований не менше вашого — звідки тут узятися кораблям? — Потьомкін узяв підзорну трубу і похитав головою.
— На головному кораблі турецький прапор, — Сегюр здивовано поглянув на Потьомкіна.
— Нічого не розумію, — князь дістав хустку і витер спітніле чоло.
Несподівано з гармати на флагманському кораблі з' явився димок, а потім усі почули і звук пострілу. І відразу ж почалася стрілянина з інших кораблів. Гармати стріляли по будівлях на північній стороні Севастополя. Серед гостей почалася легка паніка.
— О Боже, там наші склади з боєприпасами! — закричав Потьомкін.
І справді, в цей момент від влучення ядер у будівлі пролунали потужні вибухи.
Видовище було настільки ефектним, наскільки й страшним: грім від вибухів снарядів, ракети в повітрі, потоки розпеченої лави. А через кілька миттєвостей ракети в повітрі стали більше схожими на феєрверк, і всі присутні побачили в небі два вензелі — Катерини II і Йосифа II.
Усі з подивом і захопленням поглянули на Потьомкіна.
Князь, усміхаючись, показав рукою в бік бухти.
— Панове, дозвольте вам представити: флот Чорноморський.
Тільки тут гості звернули увагу, що гармати на кораблях уже не стріляють, а на флагманському кораблі — не турецький прапор, а кайзер-прапор Потьомкіна.
Софія де Вітте, звичайно ж, чекала від князя чогось незвичайного, але такого видовища навіть вона не могла уявити. Грекиня була в захваті від князя Потьомкіна!
Сам князь розчервонівся від задоволення — вистава однозначно вдалась.
Три лінійних шестидесятигарматних корабля, два п'ятидесятигарматних і десять сорокагарматних фрегатів, три бомбардирські човни, два брандери і двадцять дрібних судів постали у севастопольській бухті.
Князь Потьомкін наблизився до імператриці Катерини II, опустився на одне коліно і припав до її руки.
«Імператриця, — писав увечері Йосиф II у листі фельдмаршалу Лассі до Відня, — була у цілковитому екстазі. Князь Потьомкін на вершині могутності. Севастополь — найпрекрасніший порт, який мені доводилося бачити. У бухті 150 суден, готових до плавання і битв».
Уранці наступного дня Софія вирушила до Балаклави. Вона все ще перебувала під враженням від учорашнього свята. А завтра — її вихід… Тільки б усе вдалося…
Амазонська рота була вишикувана неподалік від Балаклави в містечку Кадик-Кой.
На тінистій алеї лимонних і апельсинових дерев сонячним травневим днем дівчата чекали зустрічі з коронованими особами. Софія зайняла місце в середині загону. Всі хвилювання залишилися позаду. Ротою опанувало почуття єдності, яке відчувають чоловіки-воїни при очікуванні зустрічі з ворогом, коли кожен заганяє свій острах, своє «я» кудись дуже глибоко, і з’являється азарт, непереборне бажання битви, коли відчуваєш лікоть товариша, і все стає єдиним цілим. Тоді загін перетворюється на моноліт і викликає не тільки страх у супротивника, а й повагу і навіть захоплення злагодженими діями цих людей.
Олена Сарандакі ще раз перевірила стрункість рядів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Двічі графиня та двічі генерал» автора Шарик С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12. 1787 рік“ на сторінці 21. Приємного читання.