Розділ «Глава 10»

— Робити все, що їм на думку спаде, і ні перед ким не звітуватися!

— А хіба до шлюбу вони не мають ніяких обов’язків, котрі водночас є й обмеженнями? І з самого дитинства ці мужі ні від кого не залежать? — король хмикнув. — Від батьків, наприклад, коли ще малі? Від оточення, від суспільної моделі поведінки? Це все мара — їхня свобода, і її начебто обмеження — мара. Свобода не буває абсолютною.

Світлана аж рота роззявила від здивування — чого-чого, а почути від короля зворот «суспільна модель поведінки» вона не чекала. Збентеження відняло в неї дар мови; що відповідати на се безсумнівне твердження про неможливість абсолютної свободи, вона не знала. І тоді король знову змінив тему розмови:

— Я почав говорити про те, чому в нареченого немає боярина. Так от, за нашим звичаєм, дівчина, яка віддається вперше, приводить двох дружок, а якщо вдовіє, як Зоряна, то лише одну. Дружка має дівувати, з чого я роблю приємний для себе висновок: ви не заміжня.

— Не хочу навіть питати, чим цей висновок такий для вас приємний.

— Ну, я цього й чекав — ви все-таки чаклунка, — повідав король, і було не дуже ясно — чаклунка, бо не хоче нічого питати, чи тому, що не має мужа. Світлана хотіла уточнити, проте король вже говорив далі.

— Наречений приходить на церемонію сам, бо він — мужчина, і в його житті нема нічого, із чим йому було б важко розлучатись. Він воїн, і з юності пізнав смак непоправних втрат і гіркоту поразок. А для дівчини дружка — це уособлення того, від чого вона відмовляється заради чоловіка. Це як живе втілення дівочих ігрищ та вечірок, певної, — по голосу чути було, що король всміхається, — свободи, це, кінець кінцем, нагадування про те, що заради чоловіка, який нині стоїть перед нею на колінах, наречена відмовляється від права на увагу всіх інших чоловіків. І вінок, який кладуть… який ви поклали Зоряні на голову — це як прощальний спомин про часи дівоцтва.

— Але ж Зоряна — вдова. У вас тут носять жалобу?

— Тільки в серці. І навіть вдова — жінка, якій потрібна любов, повірте мені.

А ти вважаєш себе вдовою, раба Божа Світлано, хоч і заміж не виходила.

— А чому наречений стоїть на колінах? Це теж символ?

— Безумовно. Це знак повної покори. Заволоділа серцем — заволоділа мною, ось що це означає.

— Повна покора чоловіка жінці? Мені це починає подобатись! А чому не навпаки? Чому не жінка схиляє коліна?

— Та, що приводить життя в цей світ, може стати на коліна, лише коли воно йде. Коли хтось помирає. Наших жінок, — задумливо доповнив король, — не так-то легко підкорити.

— А вінок на голові нареченого? Що означає він? Теж якесь прощання?

— О, ні, — смішинки в голосі короля Світлану не насторожили, хоча мали б. — Це, як би сказати…

— Теж давній звичай?

— В нас усі звичаї давні. Він…

— Оберіг?

— Так, — король явно зрадів допомозі. — Оберіг. Наші знахарі вірять, що трава, із якої він сплетений, підтримує…