— Це я їм так сказав.
Лана, що вже прямувала до дверей, завмерла, а потім озирнулась.
— Що?
— Я сказав їм, що то вони схибили. Що сплутали… так я їм сказав.
— А насправді?
— Ви тільки не картайте себе, — пристрасно зашепотів король, — ані хвороба, ні, тим паче, ваше зілля тут ні до чого. Я дійсно задихався, тому що… утім, не має значення. Це тривало всього одну хвилину.
Світлана не витримала і, присівши на краєчок ліжка короля, взяла його за руку — так, як робила це в першу ніч.
— Інколи досить і хвилини.
— Я знаю. А ви дуже злякалися?
— Ледь ноги не віднялися, — чесно зізналась вона. — Та я навіть знаю причину, з якої вони кінець-кінцем мені прислужились.
— І яка ж вона, та причина?
— Мені треба було поспішати до вас.
Довгі пальці короля обережно стиснули її руку.
— Спасибі.
— Це мій обов’язок.
Володар загадково всміхнувся і перевів розмову на інше.
— Ви були дружкою у Зоряни?
— Так. Тільки у радника чомусь не було боярина, якщо, звісно, не рахувати сімох сивочолих похмурих дядьків, котрі узивають себе Радою Старійшин, і їхнього не менш похмурого голову. Може, хтось із них вважається…
— Ні. Це такий звичай.
— На кшталт того вашого купання в крижаній воді?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Містичний вальс» автора Очкур Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 10“ на сторінці 4. Приємного читання.