TextBook Він застогнав, але попри стогін щось промовив. Я відчув це крізь коротке забуття й одразу розплющив очі. Рука старого потяглася і торкнулася мого коліна.
— Дай води…
— Він наказав не давати, це небезпечно, — відповів я.
— Однаково… Я помру… Я знаю… Дай…
Я розкоркував пляшку содової і дав йому напитись.
— Я все одно помру, — промовив Стенлі. — І не буду опиратися цьому. Достатньо… Звісно, хотілося ще дещо зробити. Не вдалося… Одного бажаю… Це остання воля… Тобі ж однаково… Виконай її.
— Дивлячись чого ви забагнете.
Я не мав особливого співчуття до цієї людини, яка дурила і використовувала мене. Та й наступна куля, якщо б першою він вразив Марка, напевно, була б моєю. Я навіть не сумнівався у цьому. І все-таки…
— Гаразд, кажіть чого хочете, — якомога суворіше я обірвав його передсмертну філософію. — А моє останнє бажання? Гадаю, я був би наступним після Марка. Наступної секунди. Я б і не зрозумів, що сталося. А ви кажете, останнє бажання…
— А тоді й немає передсмертних бажань, — простогнав старий. — Якщо усе миттєво… А винен ти сам… Я хочу, щоб ти сказав мені, хто ти… у цьому… Прошу… Я розповім тобі теж усе… що знаю…
— Одного разу ви вже розповідали, — жорстко промовив я. — Казку про Іванова-дурника. Про Емісара! А не треба вважати когось дурнішим за себе.
— Про Емісара… Так це ж не казка… Швидше, легенда. А це різні речі, погодься. Особливо, коли справа стосується розвідки.
Стенлі навіть зробив спробу підвестися на ліктях. Очі його спалахнули і він прохрипів:
— Хто ти?! Скажи! Не може бути… Більше нікого не залишилося! Не можеш ти бути… Хто?
Інга втислася у куток і мовчки спостерігала за цим.
— Стороння людина, — відповів я. — Затягнута у ваші… Навіть не знаю, як це назвати! Людина, яка живе своїм життям, нікого не чіпаючи, до того дня, коли у нього вдираються отакі як ви, які потім благають про останню милість!
— Ні. Неправда. Звідки тобі відомо про них? Скажи. Я хочу знати, де зробив помилку…
— Про них, то про кого? — у мене замлоїло в животі, коли перепитував це неслухняним голосом. Усе стислося у передчутті чогось такого… Невже зараз ми отримаємо неспростовні докази усього, що стосується нашого минулого, про яке ніхто насправді не знає?! — Кого ви маєте на увазі?
— Ти сам знаєш…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Емісар» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хто є хто“ на сторінці 1. Приємного читання.