Розділ без назви (1)

Ви є тут

Емісар

Бій був коротким і жорстоким. Їх оточили одразу за млином, що стояв на річці, коли половина загону вже переправилася на інший берег. Кіннота наскочила несподівано, і хто не встиг перебратися вузьким містком, змушені були повертатися обличчям до ворога, вступаючи у бій. Охоронна сотня полковника знесла супротивника просто у річку. Дзвін шабель зливався з іржанням коней і криками поранених. Їх скидали у потік разом з кіньми, і вода кипіла намулом уперемішку з людьми. Вершники, вивільнившись від своїх скакунів, намагались урятуватись у чорній, пінній після коліс млина, воді.

А по той бік містка також здригалась земля. Кілька десятків запорожців, котрі стояли у містечку, піднялися на диво швидко, попри те, що задовго до півночі лежали напівмертвими від горілки, готові були зробити те ж саме з частиною ворогів, які встигли переправитись. Їхні списи вже опустилися додолу, а гикання і свист разом із хмарою пилюки мали накрити решту непроханих гостей.

Бастюрк вихопив з піхов ятаган, перелякано озираючись на свого ватажка. Тубілай же на якусь мить, здавалося, застиг. Навіть кінь його підсів, захарчав, наче готуючись до стрибка, напевно, в обличчя самій смерті. Але померти зараз не входило у плани вершника. Смикнувши дівчину з коня до себе у сідло так, ніби вона була пір’їнка, Тубілай обхопив лівою рукою її стан, утримуючи водночас повіддя, правою ж підняв над головою блискучий ятаган, і лише тоді кінь забив копитами, несучи воїна, прикритого дівчиною, наче щитом, просто на списи запорожців.

Відстані між ними майже не залишалося і запорожці з криками: «Панна з ними! Панна…» на повному ходу присаджували коней, здіймаючи догори вістря списів. А Бастюрк, дико гикнувши, кинув решту яничарів у шпарину, яку прорубував собою у рядах ворогів Тубілай. Усе змішалося. Козацькі списи таки увіп’ялися в задніх, та кілька тих, які встигли проскочити за ватажком крізь хмару пилюки, уже летіли степом, огинаючи гай.

Їх врятувало те, що інші яничари, котрі ще встигли проскочити міст після них, хоч-не-хоч змушені були вступити у бій з козаками, й оскільки тих було небагато, запорожці таки зчепилися у герці замість того, щоб одразу кинутися навздогін утікачам.

Бойові вигуки лунали недовго. Останній воїн султана впав від удару козацької шаблі. Кількох, виловлених з каламутної води, вже в’язали на березі. А запорожці були майже неушкоджені, лише той, кого мало не навпіл розрубав ятаган Тубілая, кривавив траву біля поламаного верболозу і ще один затискав рану на боці.

За мить козацький загін, об’єднавшись, зі свистом і гиканням нісся слідами тих, кому якимось дивом поки що вдалося уникнути загибелі. Та однаково вже було відомо, що їм судилося. І жоден зі сп’янілих битвою козаків у тому не сумнівався. Їх наздоженуть, а ні, то перехоплять. Куди подітися чужинцям у цьому степу?

Наступний розділ:

Кафе «Артист»


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Емісар» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи