У двері постукали.
— Дуже мило з вашого боку, — промовила Інга.
— Я ж намагаюся переконати вас, що ви не полонені, — пояснив Марк. — А ви далі за своє. Сподіваюся, ви добре відпочили.
— Нормально, — я сів на ліжку, чомусь відчуваючи ніяковість. Можливо, тому, що лежав у ньому щойно поруч із жінкою, на яку більше заслуговував той, хто увійшов.
Але Марка, схоже, такі питання аж ніяк не хвилювали.
— Ви більше не думаете, що я збираюся вас ґвалтувати? — він подивився на Інгу. — Бачите, я навіть не маю нічого проти, щоб ви були поруч і наодинці з тим, хто вам більше до вподоби.
— Вважайте, я оцінила ваш жест, — сухо відповіла вона.
— А це не жест. Я намагаюся побудувати у нашому маленькому суспільстві відносини, які допоможуть вижити ось тут. До речі, щоб вижити, потрібно снідати. Збирайтеся і ходіть до кухні, я вже приготував. Наступна черга когось із вас.
— А де ви взяли продукти?
— У супермаркеті, де ж іще.
— Ви… хочете сказати, що залишали нас? — здивування просто читалося на обличчі Інги.
— Я був поруч і в разі небезпеки повернувся б. А… — він спробував посміхнутися. — Ви мали на увазі інше. Просто я розумію, що вам невигідно втікати від мене. І ви, сподіваюсь, поступово у цьому переконаєтеся.
На столі вже був сніданок.
— А де Іван? — поцікавився я.
Довелося прогулятися до лабораторії. Іван їв сендвіч і далі припнутий до труби опалення.
— Нам ще потрібно вирішити деякі питання і тоді він буде поруч з нами.
Хвилин з двадцять нам з Інгою було не до питань. А коли ми задовольнили перший апетит, Марк сказав:
— Я хочу знати, що ви вирішили.
— А я хочу знати, що ви плануєте, — відповіла Інга.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Емісар» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Слід у темряві“ на сторінці 1. Приємного читання.