Бабуся зняла зі стіни пучок трав, розплела перехрест, одібрала кілька стеблин і заварила.
Випила, сіла й стала чекати, коли подіє.
Мала тверде переконання: якщо докупи змішати всі цілющі трави, то потім кожна сама знайде свою відповідну болячку й вилікує.
Подумавши, що онучата не стануть такого пити, висьорбала решту і знову сіла чекати. Аж коли за видноколом двічі добряче рвонуло, відчула в собі деяке пожвавлення.
Од гуркоту прокинулися діти й почали думати, кому це там, за териконами, не спиться, щоб стріляти? Вдень, увечері чи вночі — воно зрозуміло, але навіщо ранок псувать?
Хоча, з іншого боку, в цьому таки є деякі переваги, вибухами навколо розкидано чимало добра — діти мають гострий зір і тому краще видивляються різні знахідки. Бувало, кілька разів пройдеш і нічого не помітиш, а малята завжди знайдуть чогось путнього.
Кирилкові навіть здавалося, що вже бачить метал крізь землю, а як би інакше він знайшов м’ясорубку, закидану битим цементом?
По зруйнованому містечку лишилося багато «археології», було б лише бажання шукати.
От, наприклад, бабуся потім виміняла на м’ясорубку мішечок муки, щоправда, сіруватої, отож дітлахи втупилися, як вона трусить крізь сито, поляскуючи збоку, наче в бубон, і приспівуючи:
— Скок да приг, скок да приг, ми сябри дзяцєй малих. Ето про зайончикав, — пояснювала вона і починала в макітрі місити тісто, приспівуючи.
Кирилко вколупнув тіста покуштувати.
— Анучоначок, іш, баловень. Чаво посядалі? Ану барзєй по начинку, — ніжно підштовхнула обох.
Ті хутко подалися в яр під Дівич-горою, чарівного місця, куди в далекі часи сповз цілий завулок, це коли його розкуркулили, і там густо купчилися фруктові дерева, запахтивши всю низину млосним духом.
— Такого нігдзє не на якім курорті ня внюхаєш, — повчала бабуся.
Коли вона була наодинці з онуками, то не соромилася рідної білоруської мови, хоч малим за це було незручно на людях, і хоч усі й любили стареньку за знахарство, однак не проминали перекривляти її вимову:
— Дранікі бульбашови!
Любили підколоти біля магазину:
— Бабусь, а з якого ти району родом?
— З Дриссянськаго.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «УКРИ » автора Жолдак Б.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7“ на сторінці 1. Приємного читання.