— Дєд, одійди.
— Погріться, синочки, — майже шепотів він здалеку.
Його постать самотіла біля потрощеної автобусної зупинки, кумедна, бо начепив на себе всю одежу, яка була, з-під закутаних хусток жалібно сльозилися очі.
— Дєд, низзя. Не мона, бо низзя, — мляво огризався з висоти свого зросту лейтенант, щоб довго не пояснювати: блокпост окопався добряче, слава Богу, ґрунт — спресована глина, вдалося вирити додаткові бліндажі.
Звісна річ, маючи дві «буржуйки», тепла стало б і на діда, однак нічого всім сюди носа тикати.
Взагалі лейтенант був суворий, високий і худий, одразу позабирав з усіх мобілок акумулятори й не став навіть пояснювати.
І відверто не любив цивільних.
Влад був не згоден з командиром, бо периметр — надійний, що йому станеться від якогось там нещасного дідуся? Хіба він втямить розташування нір, секреток, гнізд?
— Да хоть хтось, синочки, починітє мнє пєчку. Влєтєла, сука, отак в окно — фур, і пєчку, бля, і своротіла, ну шо тепер делать, — не вгаваючи, шамотів старий, — мнє би разок согрєтся.
Влад намагався не дивитися на діда, хоч той стовбичив просто в його секторі огляду, і вже здавалося, що його постать — єдиний цілий орієнтир на пошматованому ландшафті.
— Атайті б немножко, отогрєцца, синочкі, я ж места у вас нє пєрєсіджу, — нудив своє.
Піднесені йому консерви дідок розтикав по одяганках, чай повільно допив і ретельно поставив кружку на асфальт.
Влад намагався не думати про нього, а мріяв про рідний проспект імені Глушкова — уявляв, що там і де стоїть, пам’ять його була розкидана там повсюди, безліч епізодів колишнього життя.
Однак дід повертав до реальності:
— Я й глінкі понемногу натаскал, — шамотів він, — подсобілі б старіку, бля, пєчку би назад сложілі, а? І самі би патом пріхаділі погрєцца.
«Дійсно, сходити б», — міркував Влад.
— Він не перезимує, — сказав уголос, бо вже наслуханий, які тут, на Донбасі, холодні зими.
— І не думай, — буркнув лейтенант. — Тут треба бути. Хай йому свої помагають.
Хоча які тут свої? В селі лишилося кілька жилих хат, добре, що потрощених, є де палива назбирати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «УКРИ » автора Жолдак Б.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „6“ на сторінці 1. Приємного читання.