— Вот сукі, пахнут, — сердився на вареникові пахощі патруль, — нєту тово, штоби угостіть бойцов.
— Да уж, от ніх дождьошся. Ми тут за ніх всьо, а оні — нічєво.
— Да.
Кирилко ніяк не ладен втямити, чого це бабуся так сердиться на військових?
Адже вони викликали великі заздрощі: от поглянути тільки на автомат з підствольним гранатометом і каліматором — це ж тобі цілий скарб, і оглядати можна безконечно, аби потім, прибігши до хати, перемалювати всі деталі.
Він уже змайстрував собі з дерев’янки такого самого, лише ріжок не вдавалося прикріпити, то малий схитрував — пригвинтив дисковий «магазин» з консервної бляшанки — і зброя готова.
Щоправда, на каліматор він ніяк не міг стягнутися, бо з чого його змайструєш? Не з бабусиних же окулярів?
Для чого?
Звісно, аби сидіти в засаді й контролювати вулицю. Бабуся ж була білорускою й не витрачалася на паркани, а обсадила садибу шипшиною, й колючки краще захищали двір, аніж усякі штахетини.
Ну і, звісно, додатковий шипшиновий узвар.
Отож, утиснувши між кущі картонку, Кирилко тепер міг годинами партизанити крізь «приціл» на довколишній світ, а уява малювала, як той світ змінюється від його бойових дій:
— Три-ди-ди! — давав язиком короткі автоматні черги.
Бабуся на це сварилася, адже якийсь озброєний бойовик міг ту «засаду» сприйняти за справжню, і тоді...
Але їй не хотілося про погане, адже й тут була чимала перевага — Кирилко прозирав аж до магазину, і перший бачив бусика з гуманітарною, і, покинувши «пост», щодуху біг займати чергу.
Він щосили принишк під кущами, бо вулицею, човгаючи, поволі сунув патруль.
— Да нє пялься ти так, Вань, — набурмосився старший на малу Євгешку і повільно озирнувся.
— Ти чьо, Толь? — одхихикнув колега й штрикнув його ліктевою накладкою в бік. — Ето ж еті, как іх... Нє хахли... сябри, блін, — згадав слово. — Вот, блін, ково освобождай от хунти.
— Да, панаєхалі, — погодився той.
— Ди каму я сказала! — пролунала з хати бабця. — Ану мнє бистра нясі вєнік!
Євгешка ще встигла опустити очка до вояків і, хвицьнувши сукенкою, подалася в дім.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «УКРИ » автора Жолдак Б.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7“ на сторінці 3. Приємного читання.