Розділ «22»

— Щось наче горить, — потягнув «дідусь» носом по салону авто.

— Сам ти гориш, — крекнула «бабця», — це кава.

Тут він побачив у неї термосик і здивувався, як давно, виявляється, він не чув цього запаху, вона допила і вилила рештки гущі йому.

Він поплямкав:

— Арабік з робустою, — й кожен полинув у далекі спогади, коли можна було швендяти кав’ярнями й перебирати різні сорти, винятково найдорожчі.

«Бабця» ретельно закрутила термосик, опустила шибку і викинула його у віконце, він дивно крутнувся повітрям і влучив у власного причепа з дровами, одскочивши назавжди у мокрі замети.

Авто довго шукало, куди з’їхати з мокрої траси, аж доки знайшло побитий снарядами гайок, де можна закотитися разом з причепом і не впадати в очі.

«Бабця» розмотала хустку, зняла сиву перуку й кинула її на заднє сидіння, деякий час поринала в спогади про минуле, далі крізь скло дивилася, як її супутник перебирав полінця в причепі і, вибравши кілька симпатичних, узявся до дивних дій:

розколовши навпіл, видовбав середину,

викуривши цигарку, взявся до наступної.

— Галю, довго ти там?

«Бабця» знову наділа перуку, запнулася хусткою, взяла потерту сумку й несподівано спритно вислизнула із салону, оглянула половинки поліна, заходилася вкладати туди пакети з білим порошком, аж замилуваний «дідусь» додав ще детонаторів, Галя намастила половинки клеєм і ретельно стулила їх докупи, обтерши пальчиком.

— Да, — пхикнув «дідусь», — отак наркомани перевозять наркоту.

— А ти думав, — усміхнулася вона й дбайливо вклала їх зверху купи, витерши пальці об борт.

«Дідок» накидав трохи й нормальних дровеняк, потім закинув за кущ долото й вони, поскрипуючи іржавими ресорами, викотилися на асфальт.

Передмістя почалося з промзони, промзона почалася блокпостом.

Бойовики довго оглядали документи й автівку, наказали одкинути брезент, поворушили дрівця.

— На продажу возіте? — здогадався старшой.

— Да на какую тєпєрь-то продажу? На обмен. Вот, промишляєм. І людям, да і себе, — запопадливо усміхався «дідок», — а как же, бля? Не пропадать же добру, вон сколько снаряди нарубілі-то, чєво ж людям мьорзнуть-то?