Розділ «VII»

В турецькій неволі.

Чого ж, Боже милосердний,

Не даєш нам волі...

Пісню підхопили всі запорожці і понеслась вона по чужому морі, до чужих вух. Щораз сильніше співали козаки. Вони були вже готові на все. Коли яничари знову почнуть їх бичувати, то вони зубами загризуть оцих нелюдів-мучителів. Але співати будуть, щоб отой Господь милосердний почув їх муки й визволив їх... Але яничари не бралися за таволгу. Боялися. Навіть озвірілий потурнак, грек Камалі, не міг піднести на невільників, що співали, свого шкуродручого нагая, а вийшов геть на чердак. Галерники не з України плакали. Молдавани, серби помалу підспівували за козаками.

Через кілька днів змінено службу на галері. На місце яничарів прийшли південні турки. Це зараз виявилося з їх мови. Було між ними чимало арабів із Сірії та Єгипту. Навіть із Тунісу були вояки. Якось Волох вивідав, що мали плисти до Єгипту, а звідти — на Тиренське море. Але найперше мали плисти на Кіпр, що його тому 45 років завоювали турки у венеціанців. А вже з Кипру просто до Олександрії в Єгипті. А з Олександрії до Тунісу і там маневрувати поміж Сіцілією, Сардинією й Італією.

Нова команда на кораблі теж ввела деякі зміни. Новий паша Мурад наказав поміняти бранців. Того дуже чекали невільники. Козаки назагал майже всі були разом. Здавалося, кривда сталася тільки Сулимі, бо його прикули разом із якимось англійцем чи ірландцем. Зразу не могли обидва порозумітися, бо Сулима не знав по-англійськи, а цей мало-що розумів по-латині. Але з часом Сулима знайшов спільну мову по-латині з англійцем, що називався Джиме Гавкінс, і не був ні ірландцем, ні англійцем, а чистим шотландцем. У турецьку неволю потрапив випадково, коли мусів утікати зі свого краю, бо там настали великі переслідування католицької віри. Тоді він подався іспанським кораблем на сушу, до Європи, але по дорозі напали на корабель морські пірати, що продали його туркам.

— Та ж у вас була вже знову дозволена католицька віра за королеви Марії Побожної? — запитав Джеймса Сулима.

— Так, містере козаче, але Єлизавета, дочка Анни Болейн, що з нею жив незаконно Генріх VIII, через 17 років пішла знову дорогою свого батька. Вона привернула кальвінізм в Англії. Бо зорганізована королевою “Висока Церква” за догмами була кальвіністською, а за обрядом — старою, себто католицькою, і через те кальвіністи відлучилися від правдивої віри та створили свою, “пуританську” релігію, — пояснив шотландець.

— То таке там у вас у Шотландії діялось?

— Ні, містере козак, у нас 1560 року кальвінізм запровадив Іван Нокс, учень і приятель Кальвіна. У нас церковні богослужения заборонені під карою смерті. Королеву Марію Стюарт вигнано з краю й вона схоронилася в Англії, але там була ув'язнена і загинула.

— Про королеву Стюарт я чув, — відповів отаман.

— А тепер панує в наших краях Яків І. Він 1603 року запровадив англіканську віру в Ірландії. Він забрав айришам край і зробив їх невільниками на своїй рідній землі. Тому багато людей утікає, а населення краю зменшилося до половини.

— А чому ж католики не бороняться?

— Та вони думали про оборону, тільки що цю оборону робили гарячі голови, які дали себе спровокувати такому хитрунові, яким є Джеймс Перший.

— То що з того вийшло?

— Отож вони, як кажуть, мали висадити в повітря парламент. Але 5 листопада 1605 року викрили під парламентом велику кількість пороху, що його мали підпалити в часі засідань парламенту. Того самого дня зранку змовники почали закликати католиків до повстання, але всі були наче глухі і так Голбеш застрілив головного змовника Катзбі з трьома іншими. Франц Тремаш помер у в'язниці. Залишився тільки один Гвідо Фовкс, заарештований королівською охороною. Хоч церковні чинники не брали участі у змові, однак уряд приписав звинуватити “єзуїтів, семінаристів і римських священиків”. А як мали четвертувати єзуїта, Ґарнета, то двадцять тисяч глядачів прибуло на це “видовище”. Але тепер, хоч і немає вже таких кривавих переслідувань, але Джейм воює “присягою вірності”, яку католики мусять складати для короля. У тій присязі є чітке заперечення католицької віри та послуху найвищому Архиєреєві.

— І що люди роблять?

— Є різні: одні через страх перед англійцями вирікаються віри і присягають королю, а другі воліють смерть, ніж зрадити правдиву Христову віру.

— Мені дивно, що англікани й кальвіністи такі нетерпеливі та вогнем і мечем свою віру пропагують.

— А, бо вони своїх блудів добровільним переконанням не насадять і це є завжди ознака єресі — насильство.