Розділ «XIV»

Одної літньої неділі Сулими сиділи в садку та розмовляли, а дочки бавилися на веретці, коли у ворота постукав козак. Це був М'якошинський. Лишивши жінку та доньок, Сулима подався в хату з гостем. Говорили до пізньої ночі. У понеділок прибулий козак зник із Кульчиць, хоч за ним шукали польські вояки. Ще того самого дня Іван із родиною пішов на кладовище помолитися на гробах своїх батьків, бо й мати померла два роки тому, і попрощавшись з ріднею, передав маєток своєму братові Остапові. Цей виплатив йому досить значну суму, а потім зробили акт купівлі-продажу перед королівським урядником у Самборі.

Про ці справи мало хто знав. А що Сулима кудись вибирається, то крім брата та пан-отця таки ніхто. Останню неділю в Кульчицях відсвяткували Сулими дуже врочисто. Заповіли Службу Божу за живих і померлих роду Сулимів та зробили малу гостину для вибраних гостей. Чогось дивно було гостям, що Параня мала заплакані очі. Увечері довго родина не сиділа, рано пішли спати. Коло півночі прокинувся Іван та легенько розбудив жінку. Обидвоє розбудили в сусідній кімнатці донечок. Помолилися спільно і скоро почали одягатись у дорогу. Сулима передав жінці портрет, а сам пішов на подвір'я. Осідлав коня й розбудив сусіда. Сусід Марко запряг коней у карету та примістив подругу й дітей Сулими. Тихо покотилася карета з поперев'язуваними соломою колесами в напрямі на схід. У Бучачі чекав на них М'якошинський та забрав Сулимів до свого зимівника біля Черкас. Там залишалася Параня з Марусею, Оксаною, Лесею та маленькою Софійкою. М'якошинський теж уже був кілька років одружений і мав трьох дітей, його пані Наталка була родом з Києва. Обидві жінки почали нове життя на зимівнику.

Знову ж Микита та Іван подалися на Січ. Тут запорожці повернулися саме з невдалого походу на Крим. Дотеперішнього гетьмана-невдаху Чорного скинуто, а на його місце вибрано Івана Сулиму. Але він там довго не побув, а в травні почав адмініструвати маєтки Жолкевських на Переяславщині. Там була й пані Параня з доньками. Так прожив Іван Сулима п'ять років у спокої, працюючи та виховуючи своїх діток. Аж знову одної днини виїхав із якимсь козаком у степ, попрощавшися тепло з дружиною і дочками.