Розділ п'ятий Перший свідок і чоловічі капці

— Правда ваша.

— І заради Бога, не звіть мене вже комісаром!

— Для мене ви, пане Мареку, завжди лишитеся комісаром.

— Коли б ми ще з вами отак мирно постояли.

— Мирно? Та пан жартує! У мирний час отака наша зустріч була б надзвичайною подією. І ми б напевне рушили на пиво.

— Якби мені дозволила пані Віхурова, — кивнув відставний поліцейський.

Говорячи так, думав у цей час про своє. Пожував губами, потому збив великим пальцем капелюха на потилицю, чого раніше солідний чоловік собі при всіх не дозволяв.

— Знаєте, пане Кошовий, я зараз розкажу вам про вбивцю трошки більше, ніж тому російському офіцерові...