Розділ п'ятий Перший свідок і чоловічі капці

Клим і собі не стримався.

— Ви чудово розумієте, чому в королівському місті зараз неможливо знайти не лише скляра, а й іншого ремісника, — і тут же перескочив до ближчої теми: — Записки зберегли?

— Хотів віднести, куди слід.

— Наприклад?

— Поліція. Чи контррозвідка....

— Думаєте, там перейнялися б погрозами, які отримує львів'янка, котра спить з офіцером ворожої армії?

Платов знову спохмурнів.

— Як на людину, котра ходить по линві, ви вже забагато собі дозволили, пане Кошовий.

— Але картина виглядає саме так! — відповів Клим жорстко. — Поки історія не виходить за межі вашого інтимного життя, військова контррозвідка в неї не влізе. Лишається поліція. Чому справді не пішли туди?

— Божена не бачила сенсу. Порвала й спалила, по всьому.

— Нехай так, — повів плечима Кошовий. — Зате маємо дуже цікаву картинку, яснішу, ніж навіть півгодини тому.

— Поясніть, — це сказав Віхура.

— Вбивця мав бути не просто добрим знайомим, а близькою, довіреною особою, аби панна Божена, котрій погрожували вже не раз, впустила його без страху. Маємо доволі вузьке коло підозрюваних, панове.

— Нема ще жодного, — буркнув Платов.

— З'ясуємо, з ким ваша коханка мала тісні стосунки, не конче інтимні, — матимемо кандидатів. Навряд станом на теперішній час їх може бути забагато.

— Чому? — стрепенувся капітан.

Клим не стримав посмішки.

— Слухайте, вам кортить, аби в неї чоловіків було більше?

— Ви знову переходите межі, пане Кошовий.

— Я це вже від вас чув. Тлумачу: зв'язок із вами панна Микульська не приховувала. Про це, зокрема, свідчать згадані вами погрози. Тому в пристойному товаристві знатися з нею перестали, хоч до того часу вона напевне оберталася саме в ньому. Розірвати зв'язок, припинити вітатися, переходити на інший бік хідника — ось вони, методи покарання.